Інтерв’ю

Католичка-психолог: на війні найкращий ресурс — довіра Богові

24 Серпня 2015, 10:14 2102 Христина Бугаєва
Неля Куцак

30 –го серпня 360 чоловіків уперше вирушать на схід України, аби захищати Батьківщину та своїх рідних — можливо, ціною власного життя.

Про моральну налаштованість і відкрите серце бійців розповідає с. Неля Куцак, психолог Кризової психологічної служби у Вінниці.

— Чому виникла необхідність цієї поїздки саме зараз?

— Аби хоч трохи полегшити новобранцям завдання, Міністерство оборони запросило психологів Кризової психологічної служби провести п’ятиденний тренінг. Треба навчити людей адекватно реагувати на стресові ситуації, якими надміру сповнене життя на війні.

— Чи хвилюються хлопці перед поїздкою?

— Звісно, хвилюються. Одразу видно, що це мирні люди, налаштовані на спокійне життя у власних родинах. Багато розповідали про сім’ї, особливо про дітей. Я не бачила страху в очах, лише хвилювання перед новим досвідом і складним кроком. Для них важко уявити, як це — стріляти в іншу людину, поранити когось, а можливо, й убити.

с. Неля Куцак

— Чи говорилося під час тренінгу про Бога та віру і як це сприймалося?

— На війні, коли людина відчуває страх і розпач, найбільший та найкращий ресурс —довіра Богові. Ми говорили нашим бійцям, щоб просили у Бога захисту, і бачили позитивний відгук від них. Вони бояться завдати болю своїм рідним та близьким. Що говорити матері, жінці, сестрі чи дітям? Їм боляче від того, що хтось може страждати через те, що вони на передовій.

— Наскільки серйозно бійці поставилися до тренінгу, чи не виникало у них відчуття того, що це зайве?

— Ці чоловіки пройшли добрий вишкіл, із технічного погляду вони підготовлені, їхні навички у військовій справі вражають. Завданням психологів була налаштувати хлопців на важкий перехід із комфортного життя у реальність війни, де абсолютно все інше. Інший ритм, інші люди, інші завдання. Атмосфера під час цих п’яти днів панувала досить позитивна, ми за такий короткий термін почувалися як велика родина на 360 осіб. Вони уважно слухали, вчилися надавати першу психологічну допомогу собі та іншим, правильно поводитись у кризовій ситуації. Під час тренінгу вистачало гумору і доброго настрою. Це люди з відкритими серцями. Хлопці підходили до завдань творчо. Не відчувалося, що скоро мирне життя для них закінчиться і вони опиняться на війні, лише коли прощалися — горло стискало від невимовлених слів та очі були повними сліз. Молитимемось за них і маємо надію, що вони повернуться живими.

— Як довго ви займаєтесь допомогою військовим, що стало мотивацією займатися цим постійно?

— Я від грудня працюю у Кризовій психологічній службі; крім мене, є інші психологи та волонтери. Деякі там ще з часів Майдану. Наша робота — спілкуватися та надавати допомогу родинами загиблих, військовим, які проходять реабілітацію, пораненим бійцям у госпіталі, демобілізованим. У мене було велике бажання допомагати тим, чим я можу. За освітою я психолог, тому не могла залишатися осторонь. Розпочала з роботи у госпіталі, далі стала працювати на полігонах та у військових частинах. Вважаю, що це моє покликання, адже своєю роботою ми співпрацюємо з Богом та ангелами, які поруч із людиною у найважчі моменти. Ми намагаємося разом знайти спосіб жити далі та справлятися з болем. Можу навіть сказати, що мої колеги також свідчать про це, кажучи, що без Господа ми всі давно б вигоріли, а Він дає сили діяти і допомагати. Бог посилає нас саме до тих, кому ми спроможні допомогти, Бог провадить, підказує необхідні слова, створює допоміжні ситуації для людей, яких ми прагнемо врятувати. Відчуваємо міць і підтримку Його руки в усьому, що робимо. Ми не входимо у палату до пораненого, не попросивши у Господа розуміння та мудрості.

с. Неля

— Як Ви сприймаєте ситуацію, що склалася в Україні, чи сильно на Вас це впливає?

— Мені було дуже складно, я потребувала допомоги після Майдану, після розстрілів, мусила опрацювати це у своєму серці, аби змогти щось робити далі. Коли знайшлася робота у Кризовій психологічній службі, мені стало значно легше впоратися зі стражданнями та фактом війни. Сама ця ситуація болюча, а роблячи щось і допомагаючи іншим — значно легше давати раду власним переживанням. Говорю собі: «Важливо не зупинятися, чинити те, що можливо, та йти далі».

— Чи відчувається особливе ставлення до жінки-психолога? Наскільки легко бійцям відкритися Вам?

— У своїй нещодавній поїздці зіштовхнулася з цим. Одразу по приїзду на полігон, де мали п’ятиденний тренінг, ми були відверто шоковані прийомом. Усі 360 бійців разом із командирами виявили нам величезну пошану. Хлопці поводилися дуже ввічливо. Контролювали один одного, коли лунало міцне слівце. У цивільному житті такого немає. Нас намагалися нічим не образити. Присутність психологів та надана допомога у підготовці до стресових ситуацій багато значить для цих людей як свідчення того, що про них не забувають і вони не самотні у цій нелегкій ситуації. Щодо робочих моментів, то не відчувається різниці: психолог-жінка чи психолог-чоловік. Є фахівець, який надає допомогу.

— Які проблеми здебільшого трапляються у військових, що повертаються з передової?

— Найчастіші проблеми — це труднощі з адаптацією в мирному житті. Боєць фізично повернувся, а «голова залишилась» на війні. З цього виникають конфлікти і непорозуміння в сім’ї, схильність до алкоголю, роздратованість та агресія. Бувають ще інші труднощі, але все це нормальна реакція психіки на ненормальні ситуації, які людині довелось пережити. У багатьох це все минає у перші два місяці після повернення. Якщо такі реакції тривають довше, ніж п’ять місяців, — потрібно звернутися по допомогу до фахівців-психологів. Сам час не лікує, але дуже допомагають сповідь і молитва, спілкування з люблячими людьми, піклування про тварин, відмова від алкоголю та кави при проблемах зі сном та постійним напруженням.

фронт

— У своїй роботі з бійцями чи спостерігаєте Ви у них навернення до Бога після пережитих подій?

— Спілкуючись із пораненими в госпіталі, часто чую про те, що невіруючих на фронті немає. Коли вони зустрічають психолога та дізнаються, що це віруюча людина, буває багато випадків, коли просять привести священика для уділення Таїнства сповіді. Багато хто навертається по-справжньому Часто трапляється, що, повернувшись із передової та багато переживши, чоловіки беруть церковний шлюб зі своїми жінками. Коли людина потрапляє у загрозу небезпеки, вона починає чіткіше бачити цінність життя та свідчить про діяння Бога у своїй повсякденності, адже коли ми звертаємось — Господь чує і допомагає. Чула розповіді багатьох поранених у госпіталі про те, що в останні секунди вони молилися: «Господи, якщо я ще Тобі потрібен у цьому житті, нехай я залишусь живим, нехай буде Твоя воля». Відповідно, тепер вони кажуть: Господь залишив мене, значить я ще для чогось Йому потрібен! Це надає хлопцям стимулу жити, надихає йти уперед і змінювати свою реальність на краще.

— Із якими труднощами ви найчастіше стикаєтеся в роботі?

— Труднощі для працівників та волонтерів Кризової служби полягають у тому, що мало часу приділяєш своїм рідним, використовуючи вільний час для роботи. Також ми мусимо витрачати власні кошти на доїзди, оскільки все, що ми робимо, матеріально не винагороджується. Лише моральна вдячність від людей, яким ми допомогли.

— Чи бракує чогось у роботі Кризової психологічної служби та інших подібних установах, що можна було би покращити?

— Наша діяльність стрімко розвивається. Розраховуємо на підтримку держави і сподіваємося, що в найближчий час фахівці Служби зможуть надавати кваліфіковану допомогу бійцям, їхнім родинам та біженцям, не тільки як волонтери, а й у відкритих для цього Центрах реабілітації та психологічної підтримки.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity