Процес визнання Таїнства подружжя недійсним не є новиною в Церкві, але й не є також брамою для розлучень. І не буде — попри спрощення!
Опівдні 8 вересня 2015 р. Апостольський Престол представив два документи, спрямовані на реформування канонічного процесу визнання подружжя недійсним. Обидва мають форму «motu proprio»: «Mitis Іudex Dominus Iesus» — щодо поправок до Кодексу канонічного права і «Mitis et misericors Іesus» — щодо поправок до Кодексу канонів Східних Церков. Це рішення Папи Франциска уже стало приводом численних зловживань та спекуляцій у ЗМІ, як, зрештою, й рік «Святого Милосердя» (у назві певної телеграми); згадаймо теж медіальний шум навколо прощення абортів.
Зміст документів уже відомий, але варто написати декілька коментарів стосовно самого канонічного процесу, адже іноді — спрощеною мовою — цю процедуру називають «скасуванням» чи «анулюванням» шлюбу, або ж навіть «церковним» розлученням. Такі твердження приховують в собі очевидну небезпеку: можна припустити, що дійсний до цього моменту шлюб із якихось причин раптом оголошується недійсним. Отже, варто звернути увагу на правильну термінологію.
Префект Папської ради у справах юридичних текстів кардинал Франческо Коккопальмеріо, коментуючи рішення Понтифіка, наголосив: Папа Франциск документом «Mitis Іudex Dominus Iesus» нічого не змінює у вченні Церкви про подружжя та не впроваджує «церковних» розлучень; «керуючись душпастирськими потребами, він лише спрощує певні процедури». «Маємо на увазі процес, що провадить до визнання того, що Таїнство Подружжя було недійсним уже в момент укладення. По‑перше, маємо взагалі довести, що подружжя уклали, далі — переконатися, що цей подружній зв’язок є дійсним. Не йдеться про процес, який дійсне подружжя визнає недійсним», — пояснив кардинал Коккопальмеріо. Він також зазначив, що саму процедуру без сумніву можна пришвидшити, однак необхідно й надалі «вшановувати її суть — пошук істини».
У Кодексі канонічного права йдеться про процес визнання шлюбу недійсним: це означає — ні більше, ні менше — що з самого початку, з огляду на невиконання канонічних вимог, Таїнства Подружжя «не виникло».
Найпростішим прикладом є ситуація, коли одну зі сторін примусили до укладення подружнього зв’язку фізично або психологічно (наприклад, застосовуючи шантаж або погрози скоїти самогубство). Кодекс канонічного права (кан. 1083-1094) чітко визначає так звані зриваючі перешкоди, тобто такі, що з самого початку чинять шлюб недійсним.
У ході цього процесу розглядаються усі докази і свідчення, що визначають, чи було дотримано умов для дійсного подружжя, чи ні. Такий процес у Церкві не є новим. Тоді чому реформа?
Уже повертаючись із Ріо‑де‑Жанейро, після Всесвітнього дня молоді‑2013, Святіший Отець говорив про необхідність спрощення цього процесу і — якщо це можливо — зменшення його вартості. Що він мав на увазі?
До реформи, яка набере чинності уже 8 грудня цього року, процес був досить складним і дорогим: це пов’язано з необхідністю зібрання необхідних матеріалів, призначенням промотора справедливості та захисника зв’язку; часто необхідно також провести відповідні консультації з фахівцями (лікарями чи психологами).
За правилами, рішення щодо недійсності Таїнства Подружжя мали винести також дві інстанції: тобто рішення Трибуналу І інстанції відправляли до Трибуналу ІІ інстанції для підтвердження. І лише після вироку Трибуналу ІІ інстанції рішення набувало чинності.
Насамкінець, варто зазначити одну суттєву річ: лист у формі «motu proprio» не реформує Кодексу канонічного права (для цього потрібна Апостольська конституція), він лише визначає шляхи спрощення самого процесу. «Мotu proprio» не визначає також нових зриваючих перешкод, тим більше — не відчиняє брам для розлучення.
За матеріалами: Wiara.pl / Deon.pl / CNN
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO
Фото: Аdme.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
