Храм Святого Архангела Михаїла діяв у Садгорі за Австрії та Румунії. А за радянських часів його перетворили на склад.
Третього жовтня Чернівці відзначатимуть День міста. І саме в цей день римо-католицький храм Святого Архангела Михаїла відзначить свій 200-літній ювілей – урочистою Святою Месою, яку очолить єпископ Леон Малий. Це, до слова, один із найстаріших римо-католицьких храмів на території нинішньої Чернівецької області.
Возив на мотоциклі школярів, а в неділю грав на органі
Ця церква – перша кам’яна культова споруда у Садгорі – віддаленому мікрорайоні Чернівців. Це вже пізніше тут з’явились славнозвісна хасидська синагога, а на початку ХХ ст. – православна та греко-католицька церкви.
Колись окреме містечко Садгора (чи як казали Садагура) було заселене переважно євреями, але значна частина мешканців сповідувала католицизм, це були поляки та деякі німці. З 4592 жителів містечка, 464 (більше 10%) садгірчан були католиками.
До свого свята будівля храму змінилася: здійснено зовнішню реконструкцію, в тому числі шпилю з годинником, оновилося подвір’я, стоїть новий парафіяльний будинок. Впродовж кількох років саме у цьому храмі відбуваються традиційні Фатімські чування. А рівно через рік парафіяни разом зі своїм настоятелем відзначатимуть ще одну дату: 25-річчя повернення їм їхньої святині.
На жаль, внутрішнє багатство храму втрачене за роки радянської влади. На сьогодні лише австрійська плитка на підлозі свідчить про пишність інтер’єру храму в минулому. Старожили розповідають, що у костелі був унікальний орган, на якому грав якийсь горбатий чоловік. Його постать оповита таємницею. А те, що це не просто бувальщина, підтверджує і відома українська письменниця Софія Майданська, котра виросла у Садгорі. Органіста з місцевого храму вона називає найяскравішим спогадом свого дитинства: у будні він возив на мотоциклі школярів, а в неділю грав на органі. “Коли я навчалася в музичній школі, – пригадувала якось Майданська, – на перерві між хоровими годинами бігала до храму, піднімалася сходами, і органіст дозволяв мені вдарити декілька нот на мануалах”. Коли святиню використовували під склади, то інструмент безслідно зник…
Відомо, що на території подвір’я храму Святого Архангела Михаїла в повоєнний час було захоронено залишки зруйнованого центрального вівтаря Вірмено-католицької церкви Святих Апостолів Петра і Павла.
«Коли я приїхав у 2001 році працювати до Чернівців, то храм у Садгорі був ще занедбаний, ми тут все переробляли, починаючи від електрики», — розповідає настоятель храму отець Кшиштоф Сапальський. А одного разу храмові вітражі зранку отець застав розбитими. І яке здивування викликав священик у прихожан, коли замість розчарування чи невдоволення вони почули: “Нічого, це означає, що нас помітили, що ми існуємо, що ми набираємо сили”. І справді, садгірська римо-католицька громада за останні роки зросла в чисельності.
Парафіяни молилися у дерев’яній будівлі, залишеній ще турками
Римо-католицький парафіяльний храм Святого Архангела Михаїла в Садгорі, що на вулиці Івана Підкови, 10 – один із найстаріших римо-католицьких храмів на території нинішньої Чернівецької області. Зведений у 1815 році, всього через рік після римо-католицького храму Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях (нині це Мала Базиліка).
Історія римо-католицької церкви Буковини розпочинається з часу входження краю до складу Австрії у 1774 році. Відомий австрійський дослідник Йоганн Полек в одній зі своїх праць зазначав, що на початок 1786-го у Садаґурі було 37 родин римо-католиків, загалом 157 осіб. Святу Месу здійснювали військові капелани, які підпорядковувалися Львівському військовому настоятелю. Першим римо-католицьким священиком у Садаґурі був Маріус Межна.
До парафіяльного храму у Садаґурі належали Садаґура, Нова і Стара Жучка, Ленківці, Магала, Буда, Горішні та Долішні Ширівці. Перші відомості про історію римо-католицького храму у громаді Садаґура дізнаємося з листування Галицького намісництва з Буковинською окружною управою щодо будівництва святині. 4 січня 1794 року окружний інженер Ціттера доповідав управі, що Галицьке намісництво прийняло розпорядження про спорудження у Садаґурі римо-католицької церкви. Він повідомляв, що римо-католицької церкви тут немає – є тільки каплиця часів військової адміністрації, збудована із залишеної турками дерев’яної споруди. У надзвичайно ветхому стані, непридатна навіть для ремонту, оскільки може завалитися у будь-який час і завдати шкоди присутнім під час Богослужіння парафіянам.
Новий храм був розрахований на 500 прихожан
Перед початком будівництва Окружна управа мала визначитися з кількістю парафіян й отримати зразок-план подібного храму. Храм мали будувати у стислі терміни, із залученням будівельних матеріалів (крейди та рваного каменя) з кварталу військової адміністрації у Садаґурі та коштів Окружної управи, домінії і невеликої частки римо-католицького релігійного фонду. Питаннями будівництва займалися із 1805 року. Тоді, а також згодом, у 1809-му, було розроблено плани і кошториси будівництва храму та будинку священика.
1809 рік був надзвичайно складним для Буковини, яка опинилася між ворогуючими країнами – Австрією, Туреччиною та Росією. Оскільки кордон з Росією пролягав через Новоселицю, австрійці тримали на Буковині значні військові сили, місцеві загони добровольців приєдналися до військових. З цієї причини будівництво храму стало не актуальним. За час, що минув з моменту розгляду кошторису до власне будівництва, зросли ціни на будівельні матеріали та оплату праці майстрів.
24 серпня 1813 року Львівська філія департаменту Надвірної будівельної ради у Відні надала висновок щодо будівництва латинської церкви на 500 осіб і будинку священика у Садаґурі. У листі Галицького намісництва від 7 січня 1814 року виписано умови будівництва. В ньому йшлося про те, що декретом Надвірної канцелярії від 9 грудня 1813 року визначено витрати на будівництво храму у Садаґурі у сумі 18969 флоринів 32 крейцери.
Відповідальним за будівництво став окружний інженер Йоганн Бангольцель (Австрієць, котрий народився у Відні, а помер у Чернівцях 3 лютого 1825 року). Він призначив будівельного рахувальника Антона фон Чернівського відповідальним за проведення робіт зі спорудження храму. Питаннями придбання будівельних матеріалів для спорудження храму займався мандатор та староста Садагури Йоганн Шольц.
Для будівництва храму було потрібно 610 корців вапна. Цегла для мурування мала бути добре випаленою та мати визначений розмір, була зазначена і ціна доставки.
До справи будівництва храму долучилися і євреї
Землевласник Садаґури Теодор Мустаца надав безкоштовно земельну ділянку та 56 кубічних клафтерів (клафтер – 1,9 м) каменю. До справи будівництва храму долучилися і євреї: Зендель Ебенер, Єхель Шнайдер, Мошко Вайсгер та інші.
У домінії Садаґура не було будівельного піску, його придбали у камеральному маєтку Жучка. Будівельний ліс поставляли з Вижниці, Іспасу, Мілієвого та Лукавця, вапно – з Топорівців, Чорнівки, Жучки та Ревни. Будівництво храму розпочалося. Фундамент його мав два кроки в ширину.
У листопаді 1814 року інженер Бангольцель оглянув новобудову. Споруду було підведено під дах куполів. Весною будівництво завершили (храм мав 110 квадратних метрів), облаштування храму завершили восени. У 1815-му відбулося освячення. Храм отримав назву «Римо-католицький костел Святого Михаїла». У 1816 році приступили до будівництва будинку священика та необхідних для існування парафії прибудов.
Кількість парафіян зростала з року в рік, оскільки у 1887-му на Новій Жучці було споруджено кавалерійські казарми. На службу приходило багато солдат, вмістити всіх храм уже не міг. Парафіяни звернулися до Буковинської крайової управи про надання дозволу на розширення святині за проектом інженера Венцеля Кліки.
Храм розширили, він був відкритий для парафіян в австрійські, румунські і навіть радянські часи. Проте переселення німців «додому в Рейх» та виїзд поляків до Польщі різко зменшили кількість римо-католиків у Садгорі. Користуючись цим фактором, радянська влада зробила все можливе для закриття храму. Вже у 1962 році, згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради №402 від 25 червня 1962 року про зняття з реєстрації товариства римо-католицького костелу м. Садгора, храм у Садгорі перестав діяти, а у споруді церкви розташували продуктовий склад.
Діяльність храму було відновлено за часів незалежної України. Він був відкритий для парафіян у день Святого Архангела Михаїла (за католицьким церковним календарем) – 29 вересня 1991 року.
Марія Никирса, відмінник архівної справи, дослідниця історії Чернівців,
Наталія Фещук,
Джерело: газета «Чернівці»
фінансово.
Щиро дякуємо!
