Діти роблять те, що бачать у своїх батьків, — про це написано багато. Так відбувається особливо у період до статевого дозрівання, адже пізніші відносини значною мірою зумовлені фізіологічними змінами, а вони характерні протестом проти того, чого вчать у родині.
Одним із «ворогів», із яким слід боротися, є невігластво. Хоча й маємо сьогодні багато способів і джерел навчання, та попри всі нові можливості книжка залишається якщо не найкращим, то, безумовно, одним із найважливіших інструментів освіти. Читання вчить дитину роздумів, а уява має нескінченні можливості для розвитку; окрім того, читаючи, вчимося й писати. Про це варто пам’ятати: це ефективний і, ймовірно, єдиний спосіб, який можемо застосовувати.
Без читання менталітет і спосіб мислення формується на підставі телевізійних зразків — з усіма обмеженнями та наслідками. Сьогодні існують екранізації майже всіх літературних творів нашого дитинства. Діти мають змогу дізнатися історію чи пригоду з екрану, що, безумовно, має свої переваги, однак шкодить уяві, адже бачення світу у фільмі це робота режисера.
Нинішні діти, у більшості своїй, мають проблеми з концентрацією уваги: швидка зміна дій і розваг, на яку дозволяє комп’ютер, приносить задоволення, що робить саме знаряддя (комп’ютер) дуже привабливим об’єктом.
Любов до книжок у більшості дітей з’являється дуже рано, хоча ніколи не пізно оцінити її значення. В більш пізньому віці книжка теж може бути відкриттям. Ходити з дітьми в книжковий магазин або до бібліотеки — дуже гарна ідея, адже багатий вибір книжок часто пробуджує цікавість дітей. Вони зазвичай дуже люблять купувати або позичати книжки, аби потім читати їх разом із батьками. Якщо на додаток дитина часто бачить своїх батьків із книжкою або газетою в руках, це, безсумнівно, розвиває у ній читача.
Коли дитина досягає відповідного віку, книжка може стати гарною темою розмови під час сімейного обіду. Таким чином можна пробудити цікавість інших присутніх до цього твору.
Дитина створена для того, щоби мріяти, і для того, щоб думати про великі речі: можна показати їй перспективу, адже одного дня вона теж може почати писати книжки, які читатимуть інші!
Без примусу — як щось природне — можна запропонувати дитині книжку відповідно до її віку, а в разі потреби вдатися до консультації того, хто краще розуміється на цих справах.
У кожному разі, книжка залишається чудовим подарунком на будь‑який випадок не тільки для дітей, а й для нас — дорослих.
фінансово.
Щиро дякуємо!
