20 листопада в Ватикані відбулась зустріч Папи Франциска і президента України Петра Порошенка. Такі події за жодних обставин не є пересічними, оскільки римський престіл хоч формально і не вважається впливовим центром світової політики, його неформальний вплив є відчутним.
Світові лідери, як і очільники різноманітних держав, часом навіть недружніх Католицькій Церкві, не проти з’явитись в ЗМІ в компанії понтифіка. Про роль Пап в різноманітних світових процесах можна говорити багато. І не обов’язково звертатись до історії середньовічного чи модерного періоду, коли Папи і прагнули, і мали реальну політичну владу. Достатньо поглянути на Пап ХХ століття, таких як Іван ХХІІІ чи Іван Павло ІІ. Перший зіграв одну з ключових ролей у врегулюванні Карибської кризи 1963 року, а вплив Івана Павла ІІ на процеси в комуністичній Польщі чи й загалом на крах совєтської імперії годі переоцінити. До речі, обоє були проголошені святими в один день нинішнім понтифіком – Франциском.
Президент Порошенко зустрівся з Папою Франциском в дуже непростий час. Україна стала частиною «третьої світової війни у фрагментах», як нещодавно охарактеризував ситуацію в світі сам Папа Франциск. Слід зазначити, що можливість збільшення саме такого роду конфліктів, замаскованих чи гібридних воєн, які мають лише вигляд локальних, проте в які втягненими в різній мірі є багато країн світу, говорили вже на ІІ Ватиканському соборі. Документ цього собору – Gaudium et spes (грудень 1965), присвячений Церкві в сучасному світі говорить також про можливе збільшення ваги терористичних актів у глобальному протистоянні. Як бачимо, отці ІІ Ватиканського собору не помилились в своїх пересторогах.
Екс-президент України Віктор Янукович не зустрічався з римським Папою, але кілька разів бачився з Папою Александрійським і всієї Африки (єдиний в візантійсько-православному світі Патріарх, який також має титул Папи), осідок якого знаходиться в Єгипті. Навіть, коли українська ялинка з Закарпаття прикрасила площу святого Петра (згідно традиції, яку започаткував Іван Павло ІІ, різдвяну ялинку щороку дарує котрась з країн світу) Віктор Федорович до Ватикану не поїхав, хоч спершу ЗМІ оголосили, що він спрезентує карпатську красуню там особисто. Чіткі конфесійні симпатії, «напрестолування» особисто Патріархом Московським Кирилом Гундяєвим та «цивілізаційна орієнтація» на «русский мир», мабуть, зіграли тут свою ключову роль. Ватикан не належав до пріоритетних місць світу для зовнішньої політики України 2010-2014 років.
Зі змінами в середині країни, більше 10% якої складають католики двох традицій, змінилось і ставлення до Ватикану. Вже 26 квітня 2014 року Ватикан відвідав прем’єр-міністр України – Арсеній Яценюк. Папа тоді вручив йому авторучку, якою мала б бути підписана мирна угода щодо України. Не забував України Папа Франциск і в своїх молитвах. Згадуючи про різноманітні конфлікти в світі він говорив також і про нас. Хоч трохи коробило українське вухо згадування його країни поруч з Сирією чи Нігерією, але навіть згідно з статистикою, яку відображає індекс терористичної загрози в світі, ми таки доволі близько до цих країн. Тому, говорячи про «третю світову у фрагментах» нещодавно понтифік безперечно мав на увазі і нашу ситуацію.
Дещо збурило українську громадськість висловлювання понтифіка стосовно самого конфлікту, який Папа назвав «братовбивчим» у своїй проповіді 4 лютого 2015 року. Глава УГКЦ, Святослав Шевчук, на прес-конференції в Римі з сумом заявив, що ці слова нагадали українцям «совєтську пропаганду». І хоч після кількох гучних і різких висловлювань в бік римської дипломатії від представників української громадськості, як публічних так і непублічних, прес-служба римського престолу дещо прояснила ситуацію навколо слів Папи (чи радше його спічрайтерів), заявивши, що цими словами Папа говорив про саму наявність конфлікту, без входження в деталі щодо його учасників. Прес-секретар Федеріко Ломбарді, ТІ наголосив, що апостольська столиця постійно наголошує на дотриманні норм міжнародного права у врегулюванні ситуації, яка склалась. Про необхідність дотримуватись міжнародного законодавства щодо України Папа Франциск говорив також у спільному зверненні з Патріархом Константинопольським Варфоломієм 30 листопада 2014 року. Важливо, що саме апеляція до норм міжнародного права відрізняє позицію римського понтифіка від позиції Московського Патріарха, який на цю тему мовчить. Хоч дипломатам Російської Православної Церкви вдається вдавати солідарну з Ватиканом «миротворчу позицію», проте їх «аполітичність» не є по суті ідентичною. І говорять вони все ж з різних позицій, вже лиш тому, що Ватикан не окуповував частини української території.
Увага до ватикано-української тематики була по-особливому гарячою під час візиту до Риму Владіміра Путіна. Існувало не так багато версій мети цього візиту. Оскільки очільник Росії ніколи не розглядав релігію серйозно, як самостійну від політики сферу. Ні в своїй країні, ні за її межами. Він напевне знає, що дивізій у Папи не має, але певну моральну вагу за ним таки змушений був визнати. Тому й подався підіймати своє міжнародне реноме саме до Ватикану. Перед тим продемонструвавши, що й Папа римський не є тією особою до якої не можна запізнитись (на 50 хв.). Важливо також згадати, що у 2013 році Папа і Путін мали схожу позицію стосовно військового втручання США в Сирії. Зрозуміло, що у кожного з них були свої інтенції чому цього робити не варто, і вони дуже різняться. Проте таке позірне співпадіння «миротворчих» прагнень дає широке поле гри для російської пропаганди.
Про саму розмову між представниками п'ятірки найвпливовіших людей світу не відомо нічого. Хоч люди, яким доводилось бесідувати з Папою на цю тему говорили мені, що понтифік дуже добре усвідомлює з ким він має справу і якою є ситуація. Тому, гадаю, що не варто думати, ніби Владімір Путін міг переконливо подати Папі власну картину світу. Хто читав документи, які вийшли з під пера нинішнього понтифіка розуміє, що цей веселий чоловік жодним чином не є в своїх діях "простачком" літнього віку.
Про непростий зміст розмови свідчать прощальні слова Папи в яких він закликав докласти щирих і сильних зусиль для досягнення миру. ЗМІ відразу розтиражували ці слова з наголосом саме на «щирих» зусиллях. А те, що саме ці слова потрапили в скупе ватиканське повідомлення дало надію, що Папа розумів під ними те саме, що й хотілось б розуміти українцям. Червневу зустріч між Папою Франциском і В. Путіним аналітики назвали однією з найважчих за час його понтифікату. Оскільки багато хто очікував від Папи набагато відвертіших заяв. Так посол США при Святому Престолі Кеннет Гакетт закликав Папу підняти на зустрічі з Владіміром Путіним питанням непорушності кордонів в стосунку до анексії Криму Росією у 2014 році. Чи Папа підняв це питання у своїй приватній розмові залишиться для істориків. Офіційні повідомлення про це мовчать, надію дає лише напружене лице очільника Росії на фотографіях після зустрічі.
Тож Петро Порошенко зустрівся з Папою Франциском на тлі всіх цих подій, які відбувались довкола україно-ватиканських стосунків. Перш за все впадає в вічі атмосфера зустрічі, яка значно контрастує з фотографіями візиту до Ватикану Владіміра Путіна. Франциск, зустрівши Петра Порошенка, звернувся до нього кількома фразами українською. Приватна зустріч тривала 20 хвилин. З офіційного ватиканського повідомлення можемо довідатись, що сторони говорили про ситуацію в Україні з наголосом на гуманітарній кризі в якій опинились сотні тисяч людей, а також на політичному вирішенні конфлікту. Папа знову говорив про міжнародні угоди, з наголосом на Мінські домовленості. Він також подарував Президенту України символічний медальйон на якій зображено оливкову гілку, яка проростає крізь розколоту скелю, яка за словами Папи репрезентує «бажання надії для України». До слова, Путіну Папа Франциск подарував медальйон із зображенням голуба – "Медальйон Ангела миру який перемагає всі війни і говорить про солідарність між народами".
Повідомлення української делегації додають до поданої інформації ще й те, що президент Порошенко вручив офіційне запрошення понтифіку відвідати Україну, а також просив про завершення беатифікаційного процесу праведного Андрея Шептицького та початок процесу беатифікації Степана Чміля, єпископа-салезіянина, який деякий час був вихователем в школі де навчався Хохе Марія Берґольйо – майбутній нинішній понтифік. В своєму інтерв’ю радіо Ватикану Петро Порошенко також висловив вдячність Папі за молитву про Україну, а також сказав про необхідність єдності світової спільноти перед лицем тероризму, а також агресії Росії стосовно України і зокрема анексії Криму.
Щодо запрошення Папи Франциска до України, то згідно з повідомленнями українських ЗМІ, понтифік не вперше отримав його. На початку 2015 року переговірник Центру сприяння звільненню заручників при СБУ Юрій Тандіт сказав в ефірі «5 каналу», що він вручив таке запрошення Папі Франциску якраз в той сам час, коли єпископи УГКЦ та РКЦ в Україні перебували в Римі з нагоди візиту Ad limina. Як і тепер українські ЗМІ почали анонсувати візит Папи в Україну. Слід додати, що і греко- і римо- католицькі єпископи неодноразово запрошували Папу в Україну, це навіть правило доброго тону для всіх єпископів, які відвідують Ватикан.
Проте з візитами понтифіків справа не є такою простою і прийняття запрошення ще нічого не означає. Візити готуються заздалегідь, це може бути і за рік і за два. Український візит Івана Павла ІІ у 2001 році був навіть свого роду виключенням, оскільки офіційне підтвердження надійшло десь за пів-року до візиту. Наприклад, про цього річний візит Папи до США було оголошено ще в листопаді 2014 року. Тому наразі поспішним виглядає оголошення про те, що Папи приїде до України лише на підставі того, що він прийняв запрошення. Віктор Ющенко також запрошував Папу Бенедикта XVI в Україну, запрошення безумовно було прийняте, але візит не відбувся.
Звісно, візит Франциска може відбутись, зважаючи на схильність нинішнього понтифіка до непередбачуваних кроків (навіть перед лицем небезпек про які його попереджають напередодні візиту до Африки). Цілком можливо, що цей візит міг би відбутись під час беатифікації Митрополита Андрея Шептицького. Окрім того відомо, що триває низка беатифікаційних процесів і Римо-Католицькій Церкві в Україні, в Мукачівській греко-католицькій єпархії і все це могло б бути доброю нагодою для приїзду понтифіка. Оскільки важливі урочисті проголошення блаженних та святих дуже часто відбуваються саме під час таких візитів. Так було, наприклад, минулого року під час візиту Папи Франциска до Південної Кореї, де він продовжуючи традицію Івана Павла ІІ беатифікував 124 корейських мучеників.
Проте зараз візит залежить від настійливої роботи і українських Церков і української державної дипломатії, які мусять все старанно підготувати. Візит понтифіка не може відбутись галопом. Тож навіть за сміливих прогнозів, на мою думку, це не відбудеться найближчим часом, скажімо протягом наступного року. Гадаю цей візит залежатиме також від врегулювання ситуації на сході нашої країни. Відкритим залишається питання патріархату Української Греко-Католицької Церкви, з моменту візиту Папи Івана Павла ІІ УГКЦ пройшла ще більший шлях в плані свого розвитку і сьогодні не існує неполітичних причин, які б заважали офіційно проголосити цей статус папським декретом. Папі доведеться так чи інакше говорити на цю тему під час візиту. Хоч сьогодні, це було б дуже символічним і навіть якоюсь мірою легшим до здійснення, все ж можемо бути певними, що окремі представники ватиканської дипломатії та їхні московські партнери зроблять все, щоб переконати понтифіка цього не робити.
Стосовно інших питання, які були підняті на зустрічі, то можна судити, що Ватикан продовжує наполягати на вирішенні конфлікту в переговорній площині та дотриманні міжнародних норм, які звісно сторони в конфлікті на сході України розуміють по своєму. Якщо українська сторона апелює до непорушності післявоєнних правил співжиття в Європі, то В. Путін наполягає, що нині є «нова реальність» (як він це сформулював колишньому Президенту Грузії Міхаелю Саакашвіллі і яку він вочевидь сам і конструює), де старі правила не діють.
І тут різниця в подарунках, які отримали президент України і Росії, як на мене, також дуже символічна. Україна в лиці Порошенка отримала побажання надії – оливкову гілку, російський президент натяк на необхідність докладати всіх щирих зусиль для досягнення миру.
Те що Папа особливу увагу звернув на питання гуманітарної кризи пов’язаній з сотнями тисяч українських переселенців свідчить, що йому перш за все йдеться про тих хто страждає, а не про політичну складову україно-російського конфлікту. Хоч сам Папа уникав і продовжує уникати висловлювань в цій площині (за виключенням необережного висловлювання щодо «братовбивчого конфлікту», про які йшлось вище) попередній ватиканський дипломат, апостольський нунцій в Україні Едвард Томас Ґалліксон займав протягом своєї каденції в Україні доволі чітку позицію, називаючи речі своїми іменами і безперечно доносив реальну інформацію до ватиканського держсекретаріату. Буквально за кілька днів до візиту Петра Порошенка до Риму Ватикан оголосив про призначення нового нунція в Україну – архієпсикопа Клавдіо Ґуджеротті. Який дотепер був диппредставником Ватикану в Білорусі, а до того представляв Ватикан на теренах Грузії, Вірменії і Азейбарджану. Тож це людина, яка доволі добре орієнтується в пост-радянських реаліях (і навіть конфліктах Вірменія-Азербайджан). Наразі ми ще не мали нагоди почути, що він думає про ситуацію в Україні.
На останок варто сказати, що хоч візит українського президента не має якоїсь справді сенсаційної складової, і ми не почули нічого нового чи чогось такого, що б виходило за рамці протоколу, але сам факт таких відвідин та їх атмосфера були доброю нагодою заручитись підтримкою світових лідерів в дуже непростий час для України. Безперечно, що Папа говорить про Україну з багатьма лідерами держав і політиками та зможе тепер оперувати під час таких зустрічей інформацією отриманою від українського президента.
Анатолій Бабинський, Збруч
фінансово.
Щиро дякуємо!
