Початок Ювілейного Року Милосердя я зустрічаю в обіймах подушки і двох ковдр, обклавшись штабелями носовичків і пігулок.
Втім, із цього можна певною мірою тішитися, бо маю інтенцію. Так мене у Церкві навчили: якщо щось отаке стається — просто треба мати за що чи за кого це пожертвувати. Бо хвороби, труднощі, проблеми, клопоти, а також випробування й біди бувають насправді непотрібними тільки в одному випадку: коли вони не прийняті як можливість їх пожертвувати. Тоді всі страждання насправді не мають сенсу, як не мають його більшість проблемних подій у житті людства, прожитих з образою або в тупій покірності (сподіваюся, всі знають, що це не смирення).
Так ось. Усіх, хто сьогодні вже був на Месі, я з радістю вітаю, а хто ще збирається на вечірню Службу — тим трошки заздрю, ну і передавайте там від мене привіт нашому Господу в Єхваристії… Непорочну теж привітайте.
А я вам покажу один фокус. Бо коли нема сил глибоко думати і довго писати, то є змога просто показати. Тим більше що тут, власне, метафора в образі.
Думаю, Папа Франциск не просто так (і сім раз по сім «не просто так») відчиняв перші Святі двері у катедрі в Банґі. Зокрема, такої метафори, як ця, що вийшла, у Римі би не склалося. Римські двері не такі. У базиліці святого Петра вони — втілена Вічність: масивні, важкі, непробивні, і взагалі.
Що ж до Святих дверей у Банґі, то поверніться до початку тексту. Досить відоме фото, як Папа їх відчиняє. Досить символічне фото, ті двері якісь ґратчасті, за ними проступає темрява незвіданості… наші очікування з затаєним острахом: що на нас чекає потім? Помилує, не помилує? А що як не помилує?..
Промовиста картинка. Однак це лише «половина картинки», так насправді. Я зрозуміла це у захваті, передивляючись фотографії з Апостольського візиту в Африку…
Бо «друга половина» цієї самої картинки — це погляд зсередини катедри. У згаданій вище символічній системі координат — немовби погляд «із того боку». З Вічності.
І бачите, що видно звідти?
Що ніякої пітьми і мороку. Що великі і важкі на вигляд, непроникні двері насправді сповнені світла. «Пропускають милосердя». Можливо, що крізь «дірки» складених жертв. І за цими дверима на нас уже чекають. Навіть допомагають їх відчиняти.
Оце, власне, все, що треба знати про милосердя, прощення і цей Ювілей.
фінансово.
Щиро дякуємо!
