Під час зустрічі з богопосвяченими особами у понеділок, 1 лютого, Папа Франциск відклав написану промову, жартуючи, що «вона трохи нудна» та імпровізував. Святіший Отець звернувся до представників орденів та згромаджень, яких у залі Павла VI зібралося близько 5 тисяч, та поділився думками про «три важливі стовпи богопосвяченого життя», якими є «пророцтво, близькість та надія».
«Пророцтвом» Глава Католицької Церкви назвав послух, досконалий послух, який, за його словами, означає не просто дотримання карності, що є лише дисципліною, але «послух дарування серця». Коли людина з переконанням дотримується правил, коли діє згідно з розпорядженнями, а в сумнівах – радиться з настоятелем, то це є «пророцтвом проти засіву анархії, що засіває диявол», підмовляючи робити лише те, що подобається.
«Божий Син, – пояснив Святіший Отець, – не був анархістом, Він не покликав своїх силою протистояти проти ворогів», але «був слухняним Отцеві». «Пророцтво означає показувати людям, що існує дорога щастя й величі, шлях, який наповняє радістю, а ним є, власне, дорога Ісуса», – сказав Папа, перестерігаючи богопосвячених осіб перед спокусою «поводитися так, як роблять інші…».
«Близькість», за словами Наступника святого Петра, пригадує про те, що люди посвячуються Богові «не для того, щоб віддалитися від людей та мати всі зручності», але щоб «наближатися до життя інших та намагатися їх зрозуміти, християн і нехристиян, їхні страждання і проблеми, тобто, всі речі, які можна зрозуміти» лише тоді, коли ставати близьким. Це стосується також і затворницьких монахинь, які цю близькість здійснюють через молитву.
«Стати богопосвяченою особою не означає зійти на одну-дві-три сходинки вище у суспільстві», – вів далі Папа, зазначаючи, що богопосвячене життя не є статусом, який дає змогу дивитися на інших згори, але повинно вести «до близькості з людьми: фізичної та духовної». Але про цей вимір не слід забувати і в своїх власних спільнотах, проявляючи близькість до похилих віком або хворих співбратів чи співсестер.
У цьому контексті Святіший Отець перестеріг від пустослів’я та пліток, бо той, хто обмовляє, є «терористом», який «розкидає слова, немов бомби», а пізніше «спокійно відходить, як нічого не бувало». Зрештою, святий Яків у своєму посланні повчав, що «опанування язика – це одна з найважчих чеснот». «Якщо приходить бажання сказати щось проти брата чи сестри, вкинути бомбу обмови, вкуси себе за язика. І то сильно вкуси! Ні тероризмові у спільнотах!» – закликав Папа.
А у випадку, коли існує необхідність когось виправити, то слід самому поговорити з такою людиною, а якщо це не випадає, звернутися до того, хто має можливість вплинути на ситуацію, «і нікому іншому» нічого не говорити. Близькість також означає не нарікати на того, хто створює труднощі, а допомагати такій людині. «І якщо у цьому Році Милосердя, – додав Наступник святого Петра, – кожен з вас зможе перестати займатися тероризмом-пліткуванням, то це буде великий успіх для Церкви».
Говорячи про надію, Глава Католицької Церкви зізнався, що йому боляче бачити зменшення покликань. І тоді приходить «спокуса проти надії», мовляв: «Господи, що діється? Чому лоно богопосвяченого життя стає таким безплідним?». Дехто, за його словами, вдається «до штучного запліднення», тобто, нерозбірливо запрошують і приймають всіх, кого трапиться, що пізніше породжує чимало проблем. «Ні, – наголосив Папа. – Слід спокійно приймати людей, добре розпізнавати, чи це дійсно справжнє покликання і допомагати йому зростати. І думаю, – додав він, – що проти цієї спокуси втратити надію, яка породжує цю безплідність, ми повинні більше молитися. Молитися невтомно».
У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на одну загрозу: «Це паскудно, але мушу сказати: коли якесь чернече Згромадження бачить, що вже не має дітей та внуків і починає зменшуватися, то прив’язується до грошей». Мовляв, якщо нема покликань, та слід подбати про старість, забезпечити себе. Але так вмирає надія, бо «надія лише у Господі», гроші «ніколи її не дадуть».
Підсумовуючи, Папа склав подяку богопосвяченим особам за різноманітне служіння, яке вони здійснюють у Церкві згідно з власною харизмою, особливу увагу звертаючи на сестер. «Якою була би Церква, якби не було монахинь?» – сказав він та побажав: «Нехай же Господь приведе синів і доньок до ваших Згромаджень».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
