У Святому Письмі немає нічого прихованого, просто потрібно розуміти кожен фрагмент у рамках цілої історії. На цьому акцентував доктор теології, викладач Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського о. Петро Октаба ОР під час наукового семінару-колоквіуму «Дослідження Біблії в Україні: історія, стан, перспективи», що відбувся наприкінці січня в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Звертаючись до учасників семінару, отець підкреслив, що одним із принципів інтерпретації Святого Письма є читання тексту з розумінням: «Це головне для того, щоб зрозуміти Біблію. Наприклад, коли читаємо детектив, варто ознайомлюватися з ним від початку до завершення, не пропускаючи початок чи фрагменти в середині, бо інакше нічого не зрозуміємо. Так само й у Біблії: кожна фраза читається в контексті всього “детективу”, який починається зі створення людини й триває до Одкровення Йоана… Це сюжет, який розвивається крізь багато поколінь: Біблія переказує релігійний досвід спілкування людини з Богом та передає його як спадщину. Святе Письмо є словом Божим і одночасно словом людським…»
Домініканець зазначив, що Біблія презентує Об’явлення, а отже, його відкритість і зрозумілість для всіх: «Теологія каже розумові “так”: інтелект людині даний для пізнання божественного, як і всі інші можливості. Тому біблістика може використовувати результати наукових досліджень; між нею та іншими науками існує можливість порозуміння й діалогу».
Водночас доповідач звернув увагу на те, що відрізняє теологію від інших галузей знання: «Богослов’я завжди виходить із того, що становить першопричину та остаточну мету. Але й у цьому немає конфлікту: богослов’я не намагається “заступити” інші науки —у Святому Письмі не знаходимо тверджень із космології, біології чи навіть історії. Адже те, що доступне звичному людському досвіду, не потребує об’явлення».
«Крім того, богослов’я може давати світло іншим наукам, особливо суспільним, у розумінні того, ким є людина: ні індивідуумом, ні одиницею маси, але завжди особистістю у зв’язку з іншими. Людина не спасається самотньо», — додав він.
Отець Петро Октаба ОР також наголосив на потребі відродження в Україні теологічної школи, яка зростатиме з поколіннями: «Скарбом європейської культури є університет, створений на принципах наявності різних кафедр. У перших університетах були кафедри богослов’я — теологія не намагалася “підкорити” інші науки, як і вони не зазіхали на те, щоби позбутися теології. А от із відходом Середньовіччя виникла тривала тенденція, що завадила продовжувати школу біблістики…»
Водночас, говорячи про досвід інших країн Європи щодо перекладів Святого Письма, зокрема екуменічних, отець зазначив, що такі ініціативи важливі й можуть слугувати єдності Церкви, а це є волею Христа.
Підсумовуючи, домініканець висловив переконання, що принцип достовірності Біблії полягає в достовірності любові: «Говорячи про богонатхненність Біблії, порівнюємо її з листом — знаємо автора і сприймаємо його звістку як правдиву… Крім того, між біблістом і Біблією має існувати не суто теоретичний зв’язок. Адже ми читаємо Святе Письмо не тільки для того, щоб поширювати свої теоретичні знання. Теолог має ставитися до тексту, як добрий лікар до пацієнта — з любов’ю».
Фото зі сторінки Кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА у Facebook.
фінансово.
Щиро дякуємо!
