«Любоветерапія» як один із найважливіших препаратів

Учора пополудні, продовжуючи своє паломництво Мексикою, після Святої Меси в Екатепеку та візиту до місцевої духовної семінарії Святіший Отець повернувся вертольотом до центру столиці.

З аеропорту він проїхав папамобілем до дитячої лікарні «Federico Gómez» (Федеріко Ґомес Сантос, 1897-1980, створив першу в Мексиці дитячу лікарню; закінчив Воєнну медичну школу, був військовим, лікарем і письменником). По дорозі Папу традиційно вітали оваціями люди, що стояли вздовж вулиць. Сама зустріч у лікарні мала винятковий перебіг.

Це була безсумнівно одна з найбільш зворушливих зустрічей цього паломництва. Лікарня Федеріко Ґомеса, куди поїхав Папа, це величезний державний спеціалізований дитячий клінічний шпиталь ІІІ ступені референтності. Там приймають малих пацієнтів виключно з дуже серйозними захворюваннями, коли інші медичні заклади країни вже не мають змоги подальшого лікування.

Ця лікарня — безкоштовна, а тому доступна для дітей із бідних сімей усієї країни. А терени бідноти тут величезні. Щороку клініка Федеріко Ґомеса приймає 255 тис. пацієнтів, а це означає, що кожного дня тут отримують медичну допомогу 800 дітей. Як сказав генеральний директор клініки доктор Хосе Альберто Ґарсія Аранда, найбільший відсоток старовлять діти, які страждають на різні види раку.

Лікарню заснували 1943 року, на сьогодні в ній 27 спеціалізованих відділень. Тут проводять найважчі операції на мозку та серці, а також трансплантацію органів. Діти з найбідніших регіонів Мексики становлять 95% усіх пацієнтів.

Саме до цього шпиталю прибув Франциск. Оскільки це державна установа, при вході до лікарні на Папу чекала також дружина президента Мексики, акторка Анґеліка Рівера Уртадо. Як перша леді, вона також залучена у харитативну допомогу цьому закладові.

Одразу після привітань Святіший Отець звернувся до дітей, зібраних у прийомній залі. Він рухався вздовж інвалідних візків дуже повільно, бо затримувався при кожній дитині, цілував їх, торкався, розмовляв із ними. Малі пацієнти були в захваті, дехто робив собі селфі з Папою, а Франциск охоче позував для таких знімків. Малюки також отримували від Святішого Отця розарії, а багато хто з них дарував Папі у відповідь свої вітальні листи і малюнки.

В одній із великих зал Папу офіційно привітала перша леді. У кількох спонтанних словах вона виразила радість і вдячність, що Франциск вирішив прибути до цієї лікарні. Вона також сказала, що, згідно з проханням Папи, малі пацієнти багато моляться за нього, аби Бог давав йому своє світло і силу. Святіший Отець звернувся до дітей із недовгою промовою. На початку він запитав їх, чи це правда, що вони за нього будуть багато молитися. Гучне «так» це однозначно підтвердило. Після цього Франциск подякував Богу, що той дав йому можливість зустрітися у шпиталі з хворими та їхніми сім’ями. Послався також на одну біблійну сцену.

«Є такий маленький фрагмент у Євангелії, який нам оповідає про життя Ісуса, коли Він був дитиною. Він був малий, як багато хто з вас. Одного дня Його батьки, Йосип і Марія, принесли Його до Храму, аби пожертвувати Йог Богові. А там зустріли старого чоловіка, що мав на ім’я Симеон, який, побачивши Його, дуже виразно з великою радістю і вдячністю взяв Його на руки і почав прославляти Бога. Можливість побачити Дитятко Ісус викликала в ньому дві речі: почуття вдячності та прагнення благословити. Тобто він дякував Богові і хотів поблагословити, той старий. Симеон це такий “дідусь”, який навчає нас цих двох основних речей: подяки, а потім — благословення», — сказав Папа.

Франциск також сказав, що й він сам благословляє хворих. Лікарі та персонал теж благословляють дітей, коли їх лікують. Тому він сам себе вважає таким Симеоном. «З одного боку, переступивши цей поріг, вигляд ваших очей, ваших усмішок і ваших обличь зроджують бажання дякувати. Дякую за любов, з якою ви мене прийняли, за змогу бачити любов, із якою про вас тут піклуються, і якою вас супроводжують. Дякую за зусилля стількох людей, які роблять, що лиш можуть, аби ми могли швидше видужати. Це дуже важливо — відчути, що про тебе турбуються і супроводжують тебе, і люблять, і відчути, що люди шукають якнайкращого способу подбати про тебе. Тому всім зим людям я кажу: дякую! Дякую!» — сказав Папа.

В такому ж дусі Франциск іще раз сказав, що хоче поблагословити хворих. Він хоче просити Бога, аби благословив їх і супроводжував, і їхні сім’ї та всіх людей, які працюють у цій лікарні. Він має на увазі всіх, не тільки лікарів, але й тих, хто за допомогою «любоветерапії» допомагає хворим, аби цей час був прожитий із якнайбільшою любов’ю. Також Папа згадав Пресвяту Діву Марію.

«Ви ж знаєте ім’я Хуана Дієго? Знаєте чи ні? Нехай піднесуть руку ті, хто його знають. Коли дядько малого Хуана Дієго був хворий, малий Хуан дуже турбувався і непокоївся. І в той час йому об’явилася Діва з Ґвадалупе, і каже до нього: “Нехай не клопочеться твоє серце і нехай не непокоїться. Хіба ж не я твоя Мати?” Ми маємо свою Матір, тож просімо Її, аби подарувала нам свого Сина Ісуса. І тепер, діти, попрошу вас ще про одну річ. Щоб ви заплющили очі. Заплющмо очі й попросімо про те, чого нині прагне наше серце, збережімо часточку тиші з заплющеними очима, подумки просячи нашу Матір про те, чого прагнемо. А тепер разом прочитаємо “Радуйся, Маріє”».

Далі настав час прекрасних жестів. Не всі вони були протокольними. Спершу до Папи привели дитину, якій Франциск подав крапельне щеплення. Цим самим було розпочато широку державну кампанію щеплень. Пізніше несподівано одне з дітей підбігло до Папи і обійняло його. Бачачи це, інші діти кинулися до Франциска, тулячись до нього і обіймаючи.

Святіший Отець вийшов у двір і поклав там квіти біля скульптури св. Франциска, хвилину помолився в тиші. Далі він пішов до сусіднього будинку, де міститься відділ онкогематології. Там на нього також чекали діти на інвалідних візочках, які за мить почали скандувати: «Se ve, se sente, el Papa esta presente»: «Бачимо, чуємо — Папа з нами». Франциск, обіймаючи на притуляючи кожного з дітей, підійшов, зокрема, до дівчинки-підлітка з характерною хустинкою на голові, що закривала наслідки хіміотерапії. Вона, сидячи на візочку, заспівала «Ave Maria» Шарля Ґуно прекрасним голосом доброї співачки. Відверто зворушений Папа вислухав спів до кінця, не переходячи до наступного хворого. На обличчях багатьох присутніх видніли сльози.

Далі Папа мав увійти до закритої частини відділення. Однак по дорозі директор шпиталю показав йому ігрову кімнату для дітей. У цьому, може, не було би нічого незвичного, якби не те, що зі стелі в центрі там звисає дзвін. Францискові пояснили, що у цей дзвін б’ють, коли лікарська комісія оголошує висновок щодо чийогось лікування: що воно завершилося успішно. За останні два тижні комісія підписала два такі висновки, після сумно довгої перерви. Тому Папу запитали, чи хотів би він почути голос цього дзвону. Він погодився без вагання. Увійшов до кімнати, де чекали вилікувані діти та їхні батьки. Кожне зі здоровий дітей потягнуло за шворку дзвону. На завершення подзвонив у цей дзвін і сам Франциск. Світ довідався про двох нових вилікуваних у клініці Федеріко Ґомеса.

До закритої частини онкогематології Папа увійшов уже без журналістів і камер. Там відбулася зустріч із Папою хворих дітей, які не були спроможні вийти на загальні зустрічі.

Зрештою Франциск вийшов із лікарні й повернувся до нунціатури. Перш ніж увійти всередину, він наблизився до групи людей, які на нього чекали і вигукували свої вітання. Зрештою Папа попросив мікрофон і уділив усім своє пастирське благословення.

За матеріалами: Radio Watykańskie
Фото: Antonio Spadaro SJ