Питання:
Допоможіть розібратися з п'ятою радісною таємницею Розарію. Якщо загубилася дитина, то по-людськи її пошуки не завжди є «чистою радістю». Радість буде, але з ноткою прикрості, наприклад, за пережите хвилювання. Батьки неодмінно покартають дитину, а Ісус був уже підлітком. Він вже розумів, що приносить земним батькам занепокоєння і переживання. Хіба це радість?
Відповідь:
Спробуємо відповісти на це питання словами святого Папи Йоана Павла II. В апостольському посланні Rosarium Virginis Mariae, оприлюдненому у 2002 році, Папа пояснює всі таємниці Святого Розарію. Ось що він говорить про Радісні таємниці «Для першого циклу «радісних таємниць» дійсно характерна радість, яка випромінюється з події Втілення. Це проявляється в момент Благовіщення, де вітання, звернене Гавриїлом до Діви з Назарету, пов'язане із закликом до месіанської радості: «Радуйся, Маріє». До цього сповіщення готує вся історія спасіння і, певним чином, вся історія світу. Якщо задум Отця дійсно полягає в поєднанні всього у Христі (пор. Еф 1, 10), то Божественне благовоління, з яким Батько схиляється над Марією, щоб зробити Її Матір'ю Свого Сина, охоплює, деяким чином, весь всесвіт. У свою чергу, все людство немов би приєднується до Фіат («Хай буде»), яким Вона з готовністю відгукується на волю Бога» (20).
Зокрема, в цьому розділі документу Папа Йоан Павло II виділяє дві останні радісні таємниці: «Останні таємниці, зберігаючи відтінок радості, випереджують ознаки драми. Стрітення не тільки висловлює радість посвяти Немовля Богу і наповнює захопленням старця Симеона, а й включає в себе пророцтво про «знак протиріччя», «яким стане Немовля для Ізраїлю, і про меч, який прошиє душу Марії (пор. Лк 2, 34-35). Радісним і водночас драматичним є епізод з дванадцятирічним Ісусом в храмі. Тут Він постає у Своїй Божественній премудрості, коли запитує і відповідає, будучи Тим, Хто вчить. Одкровення таємниці Сина, повністю відданого справам Отця, є провіщенням євангельського радикалізму, коли навіть найдорожчі людині стосунки приходять у кризу перед обличчям абсолютних вимог царства. Йосип і Марія, зажурені і стривожені, «не зрозуміли слова, що він сказав їм» (Лк 2, 50)».
Таким чином, таємниці першого циклу Святого Розарію називаються радісними не тому, що в них все безхмарно, а тому, що в них ми розмірковуємо про Боговтілення. З іншого боку, євангельська радість не рівноцінна світській, і радості від споглядання Боговтілення не може затьмарити драматична реальність того, що станеться після цього першого циклу роздумів розарію, а саме здійснення пророцтва про страждання і смерть Христа: це і є меч, який прошиє душу Діви Марії.
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
