Катерина, що була заручена з Христом

Лоренцо Манетті, Стигмати святої Катерини Сієнської, XVII ст.

Історія Католицької Церкви знає двох великих святих на ім’я Катерина. Їх розділяло десять століть існування людства, але поєднало спільне незламне бажання служити Господу й вершити справи в ім’я Церкви.

Сьогодні, 29 квітня, ми згадуємо Катерину Сієнську, яка, живучи в Сієні у XIV ст., пройшла шлях від простої дівчинки з сім’ї фарбувальника тканин до Вчителя Церкви.

Бажання присвятити себе служінню Господу виникло в Катерини досить рано, тому вже в юному віці вона стала терціаркою домініканського ордену, попри те, що до цієї спільноти раніше приймали тільки жінок похилого віку з хорошою репутацією. Однак Катеринине нестримне бажання й молитви незмінно долали всі перешкоди та упередження.

Андреа Ванні, Св. Катерина Сієнська. Фреска. Сієна, Церква Сан Доменіко. 1400 р.  

Своє життя вона не обмежила лише суворим дотриманням посту, палкою щоденною молитвою та фізичними муками. Вона брала активну участь у політичній діяльності, спрямовуючи свої дії на об’єднання розділеної Італії та повернення високого статусу папства на території своєї батьківщини. Не маючи освіти, вона листувалася з відомими людьми свого часу, схиляючи їх до примирення та наслідування ідеалів, які проповідував Христос. Її популярність із часом тільки зростала; Катерина навіть стала першою жінкою, якій дозволили проповідувати в храмі, незважаючи на історичну заборону апостола Павла.

Цікавим джерелом для дослідження та розуміння цієї жінки є написана нею «Книга божественного вчення», де викладено її діалоги з Богом в стані містичного екстазу. І, звісно ж, образ Катерини Сієнської не раз постає на полотнах відомих європейських художників різних епох та країн.

Амброджо Берґоньоне, «Містичне заручення зі святими Катериною Александрійською і Катериною Сієнською», поч. XVI ст.  

Окрім портретних зображень, де Катерина постає в монашому образі зі своїми головними атрибутами — лілією, книгою, розп’яттям, серцем, моделлю церкви, — цікавими є сюжетні художні композиції, що висвітлюють найважливіші епізоди з її життя. Наприклад, робота італійського художника Амброджо Берґоньйоне «Містичне заручення зі святою Катериною Сієнською та Катериною Александрійською» демонструє історію про містичне заручення обох святих з Ісусом Христом. Зокрема, побутує розповідь про те, що під час одного з карнавалів у Сієні Катерина молилась удома, і певної миті їй явився Христос, який надів на її палець невидиму обручку, чим, власне, визнав її своєю нареченою. На картині ми бачимо Катерину Сієнську праворуч. В одній руці вона тримає символ своєї чистоти та непорочності — білу лілію, а інша її рука торкається руки Богородиці — матері її Нареченого.

Лоренцо Манетті, Свята Катерина Сієнська. XVII ст.  

Існують також перекази про те, що, окрім невидимої обручки, Катерина мала також невидимі стигмати. Це передано на картині Лоренцо Манетті. Цей художник часто звертався у своїй творчості до образу Катерини Сієнської. Особливо проникливою є його картина, на якій Катерина тримає в руках гіперболізовано зменшену фігуру Христа. Здається, ніби свята знімає Ісуса з хреста, яких знезсилено простягає до неї свої руки зі слідами від цвяхів. Надзвичайно емоційно сильний образ, сповнений безмежної любові та жалю, нагадує нам, що тут зображено особливу жінку — хранителька забутого людьми високого духовного ідеалу, все життя якої було віддане лише Господу.