Першу малу обітницю сестра Йоанна склала Богові ще малою дівчинкою, під час Першого святого Причастя. «Тоді один з єзуїтів запитав мене, чи я би не хотіла стати в майбутньому сестрою-черницею. Я подумала: чому би й ні», — згадує вона.
Від 2013 року, як сестра зі Згромадження Місіонерок Христа, с. Йоанна мешкає у Відні. Її талант гри на фортепіано привів її до столиці Австрії з Кореї через Санкт-Петербург. Її серце сповнене як пристрастю до музики, так і християнською вірою.
«Обидва покликання доповнюються. Я — черниця, яка грає на фортепіано, але я залишаюся й піаністкою», — каже 39річна с. Йоанна, яка нещодавно дала концерт в Інсбруку з нагоди 50‑річчя виникнення Австрійської конференції жіночих чернечих згромаджень.
Свою першу малу обітницю вона склала Богові під час Першого Причастя. Вона походить із католицької родини, а кабінет її тата, лікаря-терапевта, був розташований неподалік парафіяльного дому.
Взаємне проникнення музики й віри в Ісуса позначило її дитинство й молоді роки. Згідно з волею мами, вона з сестрою мусила добре навчитися грати на фортепіано, так, «аби могли належно прикрасити своєю грою Святу Месу в парафіяльному храмі». Також і з цього досвіду виросло її майбутнє покликання до богопосвяченого життя. Мама рано розпізнала музичний талант доньки і всіляко підтримувала його розвиток.
Тим, що Йоанна Чімінь Лі на сьогодні — піаністка, яка дає концерти, вона насамперед завдячує своєму виступові з симфонічним оркестром Сеула. Тоді їй було 14 років і вона зіграла фортепіанний концерт Фелікса Мендельсона Бартольді. З перспективи часу описує це як «особливе відчуття єдності з публікою». Відтоді її кар’єра позначена участю в конкурсах і концертах по всьому світу. Однак тиск конкуренції довів її до ситуації, що вона почулася нещасливою і почала запитували себе: «Для чого я це все роблю?» «Я ніколи не бажала грати заради слави, почестей і багатства», — зазначає сестра.
На шляху до всесвітньої сцени їй допомогло навчання у Санкт-Петербурзькій консерваторії, куди вона потрапила у 15 років. За рік, маючи всього 16, Чімінь Лі досягла міжнародного успіху на конкурсі імені Шопена в Дармштадті. Потім вона навчалася у Відні й Зальцбурзі, у славетному Mozarteum, водночас здобуваючи численні нагороди на міжнародних конкурсах. 2007 року стала викладачем в Ewha Womans University у Сеулі. В музичному світі посіла дуже високий щабель, який… не приніс їй щастя.
Усе життя Чімінь Лі намагалася жити вірою в Ісуса. Під час концертних поїздок, де лиш була змога, вона брала участь у недільних Месах, а слова Євангелій завжди викликали в ній відчуття глибокого зв’язку з сім’єю. Її віра, як нині підкреслює сама с. Йоанна, не обійшлася без кризи. «Якось я перестала погоджуватися вірити без інтелектуального роздумування, ким, власне, є Ісус, як можна бути водночас Богом і людиною, і як можна народитися від незайманої?» — згадує вона.
Після цього досвіду Чімінь Лі стала відвідувати курси теології та подружилася з с. Рут Пачер зі Згромадження Місіонерок Христа. На другому році професури в Сеулі Чімінь Лі раптом повернулася думками до своєї дитячої обітниці Богові. Подальший шлях у напрямку чернечого покликання склався з численних розмов, молитов та реколекцій. 2009 року вона вирішила вступити до згромадження. «Просто відчула, що тепер це має відбутися», — каже вона. Більше ознайомившись із Місіонерками Христа, ствердила з певністю, що має залишитися з ними, — застерігаючи, однак, що не обов’язково назавжди.
Тепер же, 2016 року, с. Йоанна поновила своє другі тимчасові обіти на три роки. «Можу уявити своє чернече життя у подальшій перспективі», — каже вона. Залишається також вірною університетові. За дорученням Віденської архидієцезії, працює як душпастир студентів, що вивчають музику. Її згромадження ставиться до музичної діяльності с. Йоанни не тільки як до реалізації її особистого таланту, а й як до місії.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
