Їхав я колись додому через місцевість, де саме закінчився концерт. На дорозі робилося тісно. Поліцейський, що регулював рух на рондо, вказав мені на об’їзну дорогу.
Я туди звернув, але потім, зваживши, що об’їзна дорога довша аж на цілих вісім кілометрів, повернувся на автостраду. За хвилину я вже знав, що скоїв помилку — але повернути було неможливо. То був найбільший затор у моєму житті. За цілу годину часу я просунувся на якісь 100 м (словами: сто метрів). За наступні 30 хвилин я доповз до вузької бічної дороги, якою можна було дістатися околицями до тієї об’їзної, якою я погордував на початку. Отож я скористався нею, і за 15 хвилин був уже на фінішній прямій до дому.
Я ще не доїхав до мети, як до мене дійшло, що те ж саме діється, коли людина не слухає Святого Духа. Бо Дух вказує нам дорогу вправніше за будь-який джипіес з опцією показу заторів та інших перешкод на дорозі. Він показує, куди треба поїхати, аби доїхати. Ну але ж людина знає краще…
На жаль, люди, попри те, що заявляють «я тобі не Святий Дух!», часто вважають, що вони, однак, Ним є, отож вляпуються в проблеми, яких узагалі не мусили би переживати, якби були слухняні.
То не було провиною поліцейського на рондо, що я «знав краще». Я не хотів неминучої малої незручності, отож вибрав собі… величезну незручність, якої взагалі могло не бути. Насмілююся стверджувати, що це становить причину більшості людських нещасть. До прикладу — мужики, які через сварки з жінками чи інші дурниці, замість поступитися або перетерпіти, починають себе жаліти і шукають собі нових «жінок», хоч і знають, що про це думає Бог. І наслідок такий, що проблеми підсумовуються, а не віднімаються.
Коли хто їде поганою дорогою — повинен звернути, а це і є навернення. Проблеми,що випливають із навернення, це ніщо у порівнянні з тими проблемами, які людина дістає внаслідок своєї впертості. Добра ж новина така, що аби навернутися, не потрібно сильно напружуватися. Навіть навпаки: треба розслабитися, перестати вчіплятися в «кермо» і відмовитися від свого сценарію, дозволяючи діяти Святому Духові.
Знаменне, що згромаджені у Вечірнику не мусили нічого вигадувати, напружуватися — вони мали чекати, аж доки будуть озброєні силою з висот. Ну й дочекалися — і все змінилося, а насамперед їхнє власне мислення. Вони вже розуміли, що не мусять розуміти усього, і знали, що не мусять усього знати. Мали бути слухняні Святому Духові. Й цього їм вистачило. Нам також вистачить.
Францішек Кухарчак, Gość Niedzielny
Фото: ExtremeTech
фінансово.
Щиро дякуємо!
