Від 15 років у мене була проблема з життям у чистоті, бо тоді я «відкрив» мастурбацію. Поступово вона стала моєю залежністю…
Слава Ісусу Христу! «Величає душа моя Господа, і дій мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї (…) велике вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім’я!» (Лк 1, 46-49). Цими словами Марії, смиренної Слугині Господньої, я б хотів воздати славу Богові Триєдиної Любові. Ісус схилився над моєю бідою і виявив до мене милосердя, звільнив мене від залежності, загальмував розвиток поганої звички, зробив так, що я маю сім’ю і працюю за фахом. Усі ці дари — Божі чуда, у жодному разі я би сам цього всього не осягнув.
Від 15 років я мав проблему з онанізмом. Поступово це стало моєю залежністю. До неї додалося нав’язливе закохування в однокласниць, а за кілька років — використання еротики на телебаченні та порнографії в інтернеті, буйні фантазії, потім хапливе шукання жінки, і так далі.
Я виховувався у сім’ї практикуючих католиків і сповідався з гріха мастурбації стільки, скільки він у мене був. Спершу з деякими успіхами. Коли мені було 19 років, я за порадою мами, яка пережила своє навернення в русі Світло-Життя, узяв участь у семінарі Віднови у Святому Дусі. Тоді я пізнав, що Бог мене любить і приймає таким, який я є, і я віддав своє життя Ісусові, обираючи Його своїм єдиним Господом і Спасителем. Я запрагнув бути близько Нього і приєднався до харизматичної групи, почав щодня приступати до Святого Причастя, молитися Святим Письмом. Тоді мій невикорінений гріх почав мені перешкоджати. Отож я сповідався після кожного падіння, навіть інколи кілька разів на тиждень. Певної миті, після чергової сповіді, я пережив звільнення з гріха. Почувся як жінка, впіймана на перелюбі та приведена до Ісуса. Син Божий простив їй гріхи і наділив її міццю більше не грішити (див. Йн 8, 1‑11). Подібне сталося зі мною. Вмить погана звичка зникла. Я перестав зазнавати спокус і грішити супроти чистоти. Це тривало кільканадцять місяців, більше року.
Між тим, гадаючи, що Бог покликує мене до священства в богопосвяченості, я вступив до ордену. Там за деякий час моя залежність стала поступово повертатися. Проте я цього не усвідомлював. Після кожного падіння йшов до сповіді, й мені видавалося, що все нормально. На жаль, я також зазнав періодичних змін настрою, станів ейфорії та депресії. Якогось разу під час депресії моя погана звичка повернулася немовби з подвоєною силою. Я зовсім не був спроможний її стримати. Сповідався після кожного гріха, брав участь у Святих Месах, молився — але нічого не міг виправити. Залежність поглибила мою депресію і привела мене навіть до думок про самогубство. Я покинув орден.
Перш ніж це сталося, один зі сповідників вручив мені картку з 12‑ма кроками Анонімних Алкоголіків і сказав, що це може бути програмою мого визволення з залежності.
Повернувшись додому, я продовжив навчання, долучився до євангелізаційної спільноти, шукав роботу. На жаль, моя погана звичка посилювалася, і ставало дедалі гірше. Залежність забирала мій час та життєву енергію, я не міг знайти роботу і втриматися на ній.
Я жив із батьками. Шукав допомоги в частій сповіді, Євхаристії, адорації, реколекціях, також і ігнатіянських, у піших паломництвах до санктуаріїв у Ченстохові, Тухові, Одпоришеві, Лаґєвніках тощо, у заступницькій молитві про зцілення, у євангелізаійній активності… В моїй кімнаті на стіні висів великий, метрової висоти, образ Ісуса Милосердного, отриманий від часопису «Любіть одне одного!». Щодня я молився Біблією, Коронку до Милосердя Божого, Розарій. Навіть користувався допомогою психолога, а пізніше психотерапевта від узалежнень. Моя залежність тривала й розвивалася. Мені здавалося, що ніщо неспроможне її стримати.. Після кожного падіння я відчував сором, провину, докори сумління. Мав відчуття абсурду, я робив те, про що знав, що воно погане, що шкодить мені, нищить мене, а однак не міг перестати це робити… Я почувався повністю розгубленим і дезорієнтованим, безпорадним. Мені до допомагав духовний досвід, вивчена теологія, вказівки сповідників. Я не розумів, чому Ісус, який мене колись звільнив із цієї поганої звички, тепер нібито замовк. Я очікував на чудесне зцілення, звільнення, але чуда не було, а моя залежність поступово поглиблювалася…
Інтуїтивно я відчував, що Бог виведе мене з місця, де я мешкав, як Авраама до нової землі. Так і сталося, коли я дістав нову роботу в іншій місцевості, куди перебрався. Там я натрапив на свідчення сексоголіка у часописі «Любіть одне одного!» Побачив себе самого в багатьох пережиттях автора. Припертий до стінки, визнав, що я залежний, долучився до спільноти Анонімних сексоголіків. Від квітня 2008 року регулярно беру участь у зустрічах спільноти, 2‑3 рази на тиждень.
Я зрозумів, що мою проблему становить залежність від жадання, яке проявляється у гріховних діях. Розпочав працю над програмою 12 кроків звільнення під керівництвом досвідченого брата (т.зв. спонсора). Сам також допомагаю іншим у праці над програмою.
Початки буття у спільноті не були легкі. Я поступово вчився, як співпрацювати з благодаттю, і падав щоразу рідше. Від листопада 2009 року завдяки Божому милосердю я вільний від цієї залежності. Ісус вислухав мої розпачливі молитви, але зовсім інакше, ніж я на це сподівався. Він не зцілив мене чудесним чином, в одну мить, раз і назавжди. Натомість завдяки Святому Духові, який діє у спільноті, я виздоровлюю від залежності, хоча й ніколи не буду повністю здоровий. Тим не менше, Бог звершив у моєму житті чимало чудес. Завдяки Ньому я живу в чистоті, одружився, працюю за фахом, який обрав на навчанні, що раніше було неможливе; можу з радістю проголошувати Слово Боже у євангелізаційній спільноті та не тільки там. Попри багаторічний розвиток моєї залежності, мене ще від багато чого іншого Бог уберіг. Наприклад, я не мав співжиття до шлюбу.
Життя з Ісусом сповнене несподіванок. Мій люблячий Отець невпинно дивує мене своєю любов’ю. В Рік Милосердя Святий Дух дав мені пізнати, що я ще маю проблему з об’їданням як залежністю та шопоголізмом, зокрема з купівлею книжок. Обидві ці залежності (об’їдання й шопоголізм) я мав довгі роки, але не помічав їх або не сприймав серйозно, або ж раціоналізував. Ну що ж, «істина визволить» (Йн 8, 32). Біль, викликаний залежністю від об’їдання, привів мене у спільноту Анонімних обжер. Завдяки цьому від січня цього року Дух Святий порядкує моє життя у сфері живлення та покупок, що, вочевидь, відбувається дуже повільно…
Ісус діє у моєму житті через Церкву та спільноти взаємодопомоги. Я надалі стараюся щодня зустрічатися з моїм Господом у Євхаристії, у Його слові, на адорації. До сповіді приступаю двічі на тиждень, маю постійного сповідника. Надалі беру участь у євангелізаційній спільноті, їжджу на реколекції Lectio divina для сімей. За все нехай добрий Бог буде прославлений і возвеличений!
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
