Інколи сім’ї необхідно від’їхати на реколекції, щоб відпочити і отримати нові сили для родинного життя. Цього року в сімей з Домашньої Церкви (Рух Світло-Життя) була можливість роздумувати про цінність людини, прийняття самого себе, покликання до подружжя.
Реколекції Дияконії життя тривали від 3 по 7 липня 2016 р. у центрі Руху Світло Життя — селі Гвардійському під Хмельницьким, на Поділлі. В них узяли участь п’ять сімей з України, причому наймолодшому учасникові ледве виповнилось два тижні. Проте Дияконія життя як спільнота завжди відкрита усім, хто відчуває у собі покликання служити життю.
Ненароджена дитина в лоні матері ще не має статусу особи. Отож вона найбеззахисніша. Дитина найбільше потребує, щоб її нагодували, одягнули і в дім прийняли. Як ми можемо послужити життю, з чого маємо розпочати — розповідав о. Петро Глувка.
Господь створив мене для себе
Щоб могти послужити комусь, необхідно полюбити себе. Коли бачу в собі багато добра, то й в інших бачу, словом — «люби ближнього, як себе самого». Для цього я маю пізнати, який я цінний в Божих очах. Бог любить людину просто так, лише за те що вона є. Немає потреби заслуговувати, купувати Божу любов. Він думав про мене, передбачив мій шлях, кожен день, творив у лоні матері (пор. Пс 139, 13), чував наді мною. Я Йому дуже потрібен.
Господь створив мене з певними талантами. І я не можу закопати свого таланту, бо від нього залежить не тільки моє спасіння, а й спасіння моїх близьких. Як ось, наприклад, Йосип зі Старого Завіту через розгадування снів зміг послужити цілій Єгипетській країні та врятував свою родину (див. Бут 40‑45).
Не варто применшувати своєї цінності питаннями на кшталт: «Що я можу, чи що я вмію в порівнянні з іншими людьми, такими видатними?» Мати Тереза з Калькутти сказала: «Не можеш нагодувати сотню людей — нагодуй одного».
Чоловіком і жінкою сотворив їх
Бог створив нас чоловіками і жінками, такими різними. Коли вивчаємо психологію чоловіка і жінки, то бачимо, наскільки по-різному вони відчувають і мислять. Якщо ж знати особливості нашої половинки, то стає набагато менше конфліктів. Наприклад, якщо чоловіки краще сприймають конкретні розмови, то жінці не варто говорити: «Як гарно пахне піца!», а ліпше попросити: «Любий, пригости мене піцою!» І чоловік, знаючи психологію жінки, зможе зняти напруження в інтимному спілкуванні, страх перед можливою вагітністю, якщо скаже: «Люба, я буду радий, якщо все ж таки матимемо ще одну дитину».
Господь створив людину чоловіком і жінкою, на образ і подобу Пресвятої Трійці. Цим гарним покликанням Він наділив нас: щоб ми жили в подружжі, у спільноті й так доповнили одне одного; щоб любили одне одного і дарували життя. Не слід сприймати подружжя як хрест, бо часом таки важко, — а як шлях до реалізації і самовдосконалення.
Отож, коли Бог створив мене з відповідною статтю, то поселив у мені певні прагнення: наприклад, стати матір’ю, бути батьком. Коли я приймаю Божий план щодо мене, то стаю щасливою людиною. Якщо не можу народити дітей, то, можливо, стану матір’ю/батьком через усиновлення. Можу поглянути навколо — чи є хтось, хто чекає моєї батьківської опіки. Словом, шукаю Божої волі, Його плану, бо є щось прекрасне, що Бог як мій автор для мене приготував. Якщо можу мати дітей, то приймаю їх із радістю, а не зі страху. Адже «Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці» (Пс 24, 1). Якщо Господь посилає мені наступну дитину, то обдарує мене усіма необхідними благами.
На особливу увагу заслуговує тема відповідального батьківства. Завдяки спостереженням за своєю фізіологією жінка визначає період, коли вона плідна й коли ні. Чоловік, знаючи про ці періоди, приймає на себе позицію відповідальності. Відповідальне батьківство полягає в тому, що подружжя вибирає для свого співжиття період плідний або неплідний, якщо з об’єктивних причин відкладають народження дітей. Але Бог усе одно може здійснити зачаття, вважаючи по‑своєму. А ми відповідально приймаємо Божу волю і наступну дитину.
Коли я добре розумію своє призначення, особливості своєї статі й приймаю свої завдання, виклики, — тоді зможу допомогти іншим.
Віддайтеся служінню життю
Дияконія Життя як спільнота пропонує різні шляхи служіння життю від зачаття до природної смерті. Якщо відчуваємо в собі таке покликання, то можемо готувати конференції, ширити духовне всиновлення ненароджених, створити в парафії спільноту Дияконії життя. Її зустрічі раз на місяць передбачатимуть молитву, читання Слова Божого, просвітницьку і формаційну частину, планування і звіт.
Головне, що маємо зробити, — це самим перебувати в Божій любові, глибокому спілкуванні з Христом, а також інших привести до Господа, який є нашим фундаментом. Адже непошана до когось, до життя, до ненародженої дитини, чи, врешті, до себе — це наслідок, забруднена вода. А джерело — не ми самі, лише Бог, який мене прагне, якому я дуже потрібен, для якого я дуже цінний. Тож якщо Творець так високо мене цінує, помирає за мене і дарує своє Серце у Євхаристії, то як я сам маю себе цінувати?
Детальніше про Рух Світло-Життя дізнаєтесь на сайті:oazaukraina.blogspot.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
