У першу шлюбну ніч я вперше відчула той 100% зв’язок із моїм чоловіком, а радість у його очах від того, що я була його першою і єдиною жінкою (в усіх сенсах цього слова), була чимось безцінним.
Колись хтось дуже мудрий сказав мені, що любов це відповідальність. Ці слова насправді вкоренилися в моїй пам’яті, а, можливо, навіть більше в серці. Я часто до них повертаюся, особливо зараз, коли я вже дружина і мати. Тепер лише слів «я тебе люблю» зовсім недостатньо. Без конкретних дій щодо іншої людини ці слова не мають такого глибокого сенсу.
Багатьом моїм подругам, які запитують, що змінюється після шлюбу, я відповідаю, що з моменту сакраментального поєднання з чоловіком ми стаємо одним цілим. Для мене реальність шлюбу почалася саме в момент присяги перед Богом, а не після весільного бенкету. Вже не існує тільки мене і того егоїзму, так часто мені притаманного (на жаль) раніше.
Кожна думка й рішення зараз фільтрується через сито питань: «А що він про це думає? А що на це наше подружжя і родина?» І це чудово! Ця єдність мені надзвичайно подобається, і я би нізащо не поміняла своє теперішнє життя (читай — у подружньому зв’язку) на що-небудь ще!
Щодо самого сексу, то в цій площині все працює аналогічно. Коли іноді я слухаю людей, які вихваляються рівнем свого сексуального життя, то скажу відверто, якось зовсім їм не заздрю. Я сама ніколи цього не пережила.
Я не заздрю ані «тимчасовим» хлопцям — швидкоплинним знайомствам на відпочинку. Я ніколи не хотіла навіть довготривалих стосунків, заснованих на фізичному зв’язку. Іноді мені дуже шкода моїх знайомих, які відкладають щось важливе «на потім».
Очікування зі співчуттям до шлюбу взагалі вважаю занадто переоціненим. Мій нинішній чоловік був першим, кого я полюбила всім своїм серцем вісім років тому. Наше кохання постійно розквітає! Ми чекали одне на одного п’ять років (бо якраз через стільки років одружилися), і це чекання справді окупилося!
Шлюбна ніч була одним із найпрекрасніших переживань у моєму житті. І не через фізичні відчуття. Тоді я вперше відчула цей 100% зв’язок із чоловіком, таким важливим для мене, а радість у його очах від того, що я була його першою і єдиною жінкою в усіх сенсах цього слова — безцінний образ, який я бережу глибоко в серці до сьогодні.
Озираючись назад, я дуже рада, що таким чином ми йдемо по життю разом. Іноді буває важко, вітер дме в очі, але та дошлюбна терпеливість дуже допомагає нам і зараз. Ми чекаємо одне на одного і з нетерпінням втішаємося моментами «поєднання», які ще більше зближають нас.
Може все це здається дуже старомодним, але, насправді, це більше на часі, ніж хтось міг би подумати. Давайте подивимося правді в очі: світ і наші стосунки сьогодні дуже складні. До цього додається шерег зовнішніх проблем, на які ми теж не завжди можемо вплинути.
Ця пошана в сексуальній сфері, вироблена роками, переноситься на наше нинішнє життя. У кожному його аспекті. Як жінка, я відчуваю повагу й цінування з боку свого чоловіка, а це справді будує. Бо на чому ще сьогодні можна побудувати справжню любов, якщо не на повному відданні себе іншій людині? Чи вдасться це зробити без підтримки власної гідності й чистоти сумління?
Щодня я дякую Богові, що поставив колись на моєму шляху молодого, розсудливого чоловіка, який шанує жінок. Це завдяки йому я тепер щаслива дружина і мати прекрасного маленького чоловічка. А секс? Це прекрасне доповнення до нашого щастя!
І ще одна річ, може трохи складна, але теж будує. Якби ми не чекали, то напевно, тепер нам було би важче зарадити собі в ситуаціях, де потрібна стриманість. Я сама, коли у мене були проблеми зі здоров’ям, часто відчувала докори сумління від того, що не можу бути для свого чоловіка завжди «в розпорядженні».
Але якось у відвертій розмові я почула від нього щось дивовижне: «Я чекав тебе до шлюбу п’ять років, то хіба не витримаю зараз якийсь місяць? Я кохаю тебе за все, а не тільки за секс».
Анонімний автор, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
