У неділю, 2 жовтня 2016 р., закінчилася XVI Апостольська подорож Папи Франциска на Кавказ. Дорогою з Баку до Рима відбулася традиційна прес-конференція на борту літака: Святіший Отець ділився враженнями від перебування; не обійшлося й без питань стосовно шлюбів та розлучень, гендерної ідентичності, гомосексуалізму та вибіркового читання останньої адгортації Понтифіка.
На початку розмови Святіший Отець подякував журналістам за працю та супровід під час візиту: «Щиро дякую вам усім за вашу працю, за вашу допомогу! Щоправда, це була коротка подорож, вона тривала всього лише три дні, однак у вас було багато роботи. Я до ваших послуг: можете запитувати що завгодно!» — заохотив Папа журналістів.
Традиційно перше питання поставив представник країни, до якої відбувся візит, журналіст із Грузії.
«Дякую! Дякую Вам, Ваша святосте, за Вашу першу подорож до Грузії. Для мене дуже важливо висвітлювати цей візит та супроводжувати Вас у подорожі моєю країною. Усі ми, громадяни Грузії, дуже зворушені Вашими словами, а Ваше фото з патріархом Грузії тисячі разів поширювалося у соціальних медіа. Цей візит підніс на дусі нечисленну спільноту католиків у Грузії. Чи після зустрічі з патріархом Ви можете сказати, що існує підґрунтя для майбутньої співпраці та конструктивного діалогу між двома Церквами стосовно питань доктрини? Ви сказали, що ми маємо багато спільного: того, що нас єднає, набагато більше, ніж того, що нас ділить», — сказала Кетеван Кардава.
Папа Франциск зазначив, що «дві несподіванки» чекали на нього у Грузії: «Я й не здогадувався про існування великої культурної спадщини цієї країни; я побачив багато віри, багато християнства… Це віруючий народ і древня християнська культура. Народ мучеників… Я відкрив те, про що й не здогадувався: велич віри грузинів…» Папа був глибоко вражений зустріччю з патріархом: «Патріарх — Божий чоловік; я був дуже зворушений зустріччю з ним. Мене не полишало відчуття того, що я віднайшов справді Божу людину». Святіший Отець висловив свою позицію щодо екуменізму та богословських дискусій: «А щодо справ, які нас об’єднують та розділяють, я скажу так: не змушуйте нас обговорювати питання доктрини! Залишмо це богословам, вони знаються на цьому краще. (…) Що слід робити людям? Молитися одне за одного; молитва — ось що справді важливо. Інша справа — діяти разом. Маємо бідних? Працюймо разом заради них. (…) Бачимо мігрантів? Робімо щось разом для них. Разом. Це нам під силу, і це стежка екуменізму. Шлях доктрини — не єдина стежка до екуменізму; це останнє питання. Ми починаємо крокувати разом; ми маємо добру волю, аби так чинити, ми повинні діяти у такому дусі. Сучасний екуменізм означає йти разом, молитися разом, а богослови продовжуватимуть свої дискусії, вивчення доктрини. (…) Грузія — прекрасна, я справді не очікував… Християнська нація у своїй сутності».
" Я скажу так: не змушуйте нас обговорювати питання доктрини! Залишмо це богословам, вони знаються на цьому краще. (…) Що слід робити людям? Молитися одне за одного; молитва — ось що справді важливо. Інша справа — діяти разом. Маємо бідних? Працюймо разом заради них. (…) Бачимо мігрантів? Робімо щось разом для них.
Журналістів цікавила думка Понтифіка стосовно того, як можна сприяти встановленню тривалого миру та забезпечити дотримання прав людини у ситуації конфлікту між Вірменією та Азербайджаном. Ось що сказав Папа Франциск: «Я звертався до цієї теми двічі протягом моєї подорожі. Друга розмова була присвячена ролі релігії у цьому діалозі, у вирішенні цих проблем. Я вірю, що діалог, щирий діалог, без приховування чогось під столом, — єдиний вихід із ситуації, що склалася (…). Якщо це важко реалізувати, якщо вистачає відваги звернутися до міжнародного трибуналу — дійте! Звертайтеся до трибуналу в Гаазі, представляйте це для міжнародного розгляду. Я не бачу іншого виходу! Інший вихід — це війна, а з війною все буде втрачене остаточно. Християни мають молитися, молитися за мир (… ). На мою думку, три кавказькі народи мають проблеми: Грузія має проблеми з Росією, не знаю багато на цю тему, та вони великі… Усе лише посилюватиметься… Вірменія — це нація з відкритими кордонами, тут виникають труднощі з Азербайжджаном. Якщо діалог не просувається, слід звертатися до міжнародних організацій… І молитися про мир… Іншого шляху нема».
" Якщо вистачає відваги звернутися до міжнародного трибуналу — дійте! Звертайтеся до трибуналу в Гаазі, представляйте це для міжнародного розгляду. Я не бачу іншого виходу!
Журналістка канадського видання «La Presse» попросила Понтифіка прокоментувати його слова про «світову війну», що ведеться проти подружжя, зазначаючи, що він говорив на цю тему, «вживаючи дуже міцних слів стосовно розлучення». Марія Елена Рібеццо зазначила, що «кількома місяцями раніше, протягом Синоду єпископів, лунали розмови про прихильність та прийняття розлучених».
У відповідь Папа Франциск зазначив: «Усе, що я сказав учора, записане в “Amoris laetitia”, усе! Подружжя — це союз чоловіка та жінки. (…) Образ Бога — це союз чоловіка та жінки, цю ікону Бога не відображає лише жінка, або лише чоловік. Цей образ створюють чоловік і жінка, які стають одним тілом, єднаючись у подружжі. Це істина! Посеред культури конфліктів та численних проблем це важко реалізувати; навіть сучасні філософії стверджують: «Я щось роблю, я втомився і припиняю це робити; далі починаю робити, щось інше — друге, третє, четверте… Це я мав на увазі, коли говорив про світову війну проти подружжя. Подружжя — це ікона Бога, коли ви руйнуєте його, ви нищите спотворюєте цей образ. У “Amoris laetitia” йдеться про те, як діяти у таких ситуаціях, як лікувати рани подружжя, як дозволити милосердю увійти туди. Минулого тижня Церква зверталася до Бога прекрасною молитвою: “Господи, Ти чудесно створив світ, і ще чудесніше відкупив його …” Поранене подружжя, поранену пару слід приймати з милосердям — це головний принцип, однак зло існує, гріх та слабкість існують. Та останнє слово не за гріхом та слабкістю, а за милосердям».
" Образ Бога — це союз чоловіка та жінки; цю ікону Бога не відображає лише жінка, або лише чоловік
Пояснюючи таємницю милосердя Бога до свого сотворіння, Папа розповів про абатство Везле, що у Франції, де, як каже традиція, знаходиться могила св. Марії Магдалини та зведено храм на її честь: «Середньовічні собори були катихизмом у скульптурах. У церкві св. Марії Магдалини знаходиться скульптура, що представляє Юду, який повісився (…). Однак по інший бік храму є скульптура, що представляє Христа, Доброго Пастиря, який несе Юду на своїх раменах. Вони дивляться одне на одного, обличчя Спасителя сумне, однак можна на ньому помітити усмішку. Вони обоє знають, що таке милосердя».
«“Amoris laetitia” показує суть, пояснює, чим є подружжя; однак постають проблеми з вихованням дітей, наприклад… У восьмому розділі йдеться про те, як слід ці поранені подружжя приймати. Слід керуватися чотирма критеріями: прийняти поранені подружжя, супроводжувати їх, розпізнавати ситуацію в кожному окремому випадку та інтегрувати їх у спільноту. Таким чином здійснюватиметься чудесне відродження та відновлення, у якому ми можемо брати участь завдяки відкупленню у Христі (…)» — сказав Папа Франциск, зазначаючи, що «усі чомусь починають читати його останню адгортацію з восьмого розділу». «Це неправильно, треба читати від початку до кінця! А що найважливіше у цьому документі? Залежить від людини. Як на мене, четвертий розділ — це суть документу (…). Однак потрібно читати, перечитувати і обговорювати увесь документ. Є гріх, однак є милосердя, спасіння й турбота», — сказав він.
Питання Джона МакЕлві, журналіста американського видання «National Catholic Reporter», стосувалося питання гендерної ідеології та ідентифікації: «Ваша святосте, Ви назвали гендерну теорію великим ворогом і загрозою для подружжя. Та що б Ви сказали людині, яка бореться зі своєю сексуальною орієнтацією й відчуває, що це проблема біології, адже природна стать не відповідає тому, що вона відчуває, не відповідає статі, з якою вона себе ідентифікує? Ви —як пастир та служитель — як би допомагали такій людині?»
«Спершу хочу сказати, що як священикові, єпископові й Папі, мені доводилося товаришувати людям із гомосексуальними нахилами: я зустрічався з гомосексуалістами, допомагав їм; я — як апостол Христа — наблизив їх до Господа; я ніколи їх не відкинув. Цих людей слід підтримувати так, як би їх сьогодні підтримував Христос. Коли така людина приходить до Господа, вона не почує від Нього: “Йди геть, бо ти гомосексуаліст!”
" Як священикові, єпископові й Папі, мені доводилося товаришувати людям із гомосексуальними нахилами: я зустрічався з гомосексуалістами, допомагав їм; я — як апостол Христа — наблизив їх до Господа; я ніколи їх не відкинув.
Щодо впровадження гендерної ідеології… Один чоловік із Франції розповідав мені, як його дружина-католичка запитала при столі їхнього 10‑річного сина, ким він хоче стати, коли виросте. Той відповів: “Дівчиною!” Батько усвідомив, що його синові викладали у школі теорію ґендеру. Це протиприродно! Одна річ, якщо людина має схильності й навіть змінить стать; інша річ — навчати цього у школі, аби змінити ментальність. Це я називаю ідеологічною колонізацією.
Минулого року я отримав листа від іспанця, який розповів мені свою історію. Він народився дівчиною; в дитинстві та юності дуже страждав, адже почувався хлопцем, фізично будучи дівчиною. Маючи 22 роки, він розповів про це своїй матері та сказав, що хотів би змінити стать. Мати просила не робити цього за її життя; коли вона померла, дівчина пішла на операцію. Після операції ця жінка звернулася до душпастирів в Іспанії, спілкувалася з єпископом, який дуже допоміг цій особі, яка змінила також документи й одружилася. Я розмовляв із цим чоловіком, знайшов для нього час; він (насправді вона) написав мені листа та сказав, що для нього було б великою потіхою приїхати зі своєю дружиною до мене. Я прийняв їх, вони були щасливі. По сусідству з ними жив 80‑річний священик (…), який допомагав сестрам у парафії. Незабаром з’явився також і новий, який кричав до цих людей просто на вулиці: «Ви підете до пекла!» (…) Розумієте? Життя — це життя, речі треба приймати такими, якими вони приходять. Гріх залишається гріхом. Гомосексуальні схильності та гормональний дисбаланс — важка дійсність; потрібно бути уважними й не вважати усіх однаковими. (…) Але я приймаю кожного, супроводжую, вивчаю та розпізнаю ситуацію та інтегрую… Так чинив би сьогодні Христос!
" Будь ласка, тільки не напишіть: Папа “освятив” трансексуалів. Я уже бачу перші сторінки газет! (…) Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли: це моральна проблема, це людська проблема, що має бути вирішена з милосердям Бога.
Будь ласка, тільки не напишіть: Папа “освятив” трансексуалів. Я вже бачу перші сторінки газет! (…) Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли: це моральна проблема, це людська проблема, що має бути вирішена з милосердям Бога. Те саме стосується питань подружжя, про які ми говорили, що випливають із читання “Amoris laetitia”: до їхнього вирішення слід завжди підходити з відкритим серцем. І не забувайте про абатство Везле, про церкву св. Марії Магдалини! Вона прекрасна!»
За матеріалами: CNA
фінансово.
Щиро дякуємо!
