Завершення Року Божого Милосердя і закриття Святих Дверей — це знак того, що все закінчується, також і наше земне життя. Тому із завершенням Року Милосердя не закінчуються милості Бога до людей, проте варто усвідомлювати, що настане мить, коли ми вже не зможемо отримувати ті дари й милості, які Бог дає нам тут, на землі.
Не зможе прийти посповідатися людина, яка вже померла, тому що сповідь — тільки для живих. І приступити до Причастя, взяти участь у Пресвятій Євхаристії, цій найбільшій таємниці нашої віри — не зможуть ті, хто лежать у могилах. А ми ще можемо прийти. І це великий дар Божий.
Люди, які померли, вже не можуть читати Біблію, для них закінчився час слухання Слова Божого. А ми ще можемо і читати, і слухати, й дозволити, аби це Слово змінило наше життя. І це — милосердя Боже.
Деякі люди замислюються над питанням: як зрозуміти те, що Бог справедливий і водночас милостивий? Божа справедливість не скасовує Божого милосердя, і навпаки. Коли свята Фаустина Ковальська переживала свої приватні об’явлення Христа, Він сказав: перш ніж прийти у свій як Справедливий Суддя, Я хочу прийти до людей як саме Милосердя. І Бог приходить нагадати, що Він дає нам ще один шанс. Бог не для того нас створив, аби карати. А для того, щоб ми жили щасливі й не переставали дякувати Йому за те, що Він такий милосердний, що так багато нам дає.
Бог похиляється над людиною, хоча міг би цього не робити. І ця велика таємниця Божого милосердя надихає нас спершу відкрити: що це означає, що Бог — милостивий? А потім зробити наступний крок і сказати: а що це означає, що я, християнин, також покликаний бути милосердним?
Що означає бути милосердним? Хіба це мовчати і погоджуватися, якщо хтось робить зло? Не казати йому правди — чи це милосердя? Підливати алкоголікові у склянку — чи це милосердя? Насправді бути людиною милосердною — означає вчитися милосердя у самого Христа: вчитися милосердя люблячого, жертовного, аж до хреста. Вчитися милосердя, яке нічого не шкодує і нічого не залишає собі. Вчитися милосердя в істині, від якої інколи може бути навіть дуже боляче. Але це ліки, які нас зцілюють.
Ісус каже: не поспішайте судити, говорити, ніби ви все знаєте і вмієте, самі все зможете. Ісус каже: не прагни бути Богом, бо ти ним ніколи не станеш. Старайся бути кращим, наскільки ти це можеш сьогодні. Може, твоя віра, твої сили сьогодні дуже слабкі, й тобі дуже б хотілося бути хорошою людиною, але ти бачиш, що власних сил тобі бракує. Ісус каже: дозволь, щоби Я, Бог, був твоєю силою, твоєю мудрістю, показав тобі шлях; довірся Мені.
Чимало християн ламаються у своїй вірі, бо вважають, ніби Бог висуває до них вимоги й чекає, коли ж ми впораємося. А правда в тім, що перемагає тільки той, хто довіряє не собі, а Йому, Його мудрості, силі, милосердю. Довіряти Ісусові — це слухати Його. Знайти час, місце, нашорошити вухо. Немає милосердя, віри і спасіння в того, хто не має часу для Бога, для того, аби хоч дві хвилини вранці присвятити молитві. «Ісусе, я довіряю Тобі. Зізнаюся, мені дуже хочеться довіряти лише собі самому, що я все встигну, зароблю грошей, буду здоровий, збудую дім, потурбуюсь про сім’ю». Але ти цього не зможеш, якщо довірятимеш тільки собі, тому що сам ти всього не продумаєш і не передбачиш. Він — той, хто бачить усе. Як важливо, щоби ми сказали: Боже, Тобі довіряю, Тебе слухатиму!
Наступний крок — запитати себе: що це означає, що я покликаний бути милосердним. Бути милосердним по‑християнськи — це бути таким, як Ісус, який завжди простягає руку, щоб допомогти, підтримати, — а не робити все за нас! Скільки людей страждають через те, що хтось каже: давай я нестиму твій хрест, я за тебе все зроблю. Наше християнське покликання — допомогти, підтримати, підказати, бути орієнтиром, який вказує шлях до Бога. Милосердя — це не мовчати. Милосердя — це світити, зігрівати. Навіть якщо ти не віриш, що твоє добре слово допоможе людині, — скажи їй це слово, і це означає бути милосердним. Навіть якщо не віриш, що щось може змінитися, — зроби цей маленький учинок і довір його Ісусові. Якщо робити маленькі справи милосердя разом із Богом, то побачиш, як проявляться слава і сила Божа. А без Бога — усе порожнє й мертве.
І навпаки: хоч би за яку складну справу бралася людина, — якщо вона її робить разом із Богом і довіряє Йому, то завжди Ісус доведе її до перемоги.
о. Андрій Рилко
За матеріалами: Католік Гомель
Тізерне фото: Інститут релігійної свободи
фінансово.
Щиро дякуємо!
