Якщо ти літеплий, приймаєш Господа Бога тільки на власних умовах, то й знайдеш тільки себе самого. Ти просто придивляєшся до себе у дзеркало, — каже о. професор Ян Анджей Клочовський ОР, домініканець, філософ, у 1980‑х роках душпастир краківського студентства.
— Люди такі забігані, їм так бракує часу. Як добре пережити Адвент — час очікування?
— Добре це значить мудро. Треба впровадити певний тік думок, який оживить рутину. Виведе нас із банального розуміння Адвенту, такого передріздвяного часу в торговому сенсі. Найперша справа — це вирватися з цього. Поставити собі кілька питань стосовно життя. Усвідомити, що то не ми чекаємо на Господа, а Він чекає на нас. І шукає нас. Відколи все це почалося? А відтоді як людина зглупіла і згрішила. Бо в кінцевому підсумку гріх був скоєний з глупоти.
Як нам красиво розповідає Святе Письмо, Адам і Єва поховалися по кущах, Господь Бог проходжувався садом і питав: «Де ти є, Адаме?» Ось перше запитання, поставлене людині. Має рацію юдейський богослов, Авраам Йошуа Гешель, який написав товсту книжку «Бог шукає людину». Це трохи навпаки, ніж нам видається. Ми постійно думаємо, ніби робимо величезну ласку Господу Богу, що шукаємо Його. А насправді то Він нас шукає.
— Сьогодні легше знайти когось у кущах, ніж у торговому центрі, повному ялинок і гірлянд, де екзистенційні питання заглушуються (тими самими, що й щороку) Christmas Songs.
— На щастя, ніхто тих текстів не розуміє, бо вони англійською (сміється). Допіру в Навечір’я увімкнемо колядки.
— Як дати себе знайти Господу Богу?
— Адвент нам це підказує. Це час приготування на остаточну відповідь Бога, який прийшов не як книга, а як тіло. Всупереч тому, що про нас каже Коран, ми не є «людьми Книги», ми — люди Слова, яке стало Тілом.
— Релігієзнавці також використовують термін «релігія книги», застосовуючи його до юдаїзму, християнства та ісламу.
— Це така банальність, яку ми зносимо заради пошани до Святого Письма. Вочевидь ми не зрікаємося Книги; ось тільки ця книга є шляхом до відкриття Присутності. По суті справи, весь Адвент, що велить нам згадати Старий Завіт, як гріхи, так і цілий шлях, що ним ішла людина, — це взаємні пошуки. Бог шукає людину, але ж людина молиться. Хоч би отакий фрагмент псалму: «Боже, ти Бог мій, тебе шукаю пильно, Тебе душа моя прагне». Хіба ж це тільки красиві слова? Чи можу я знайти в собі тугу за Богом?
— З чого почати?
— З поставлення собі питання, чи це має сенс. Повторювання його. Як це зробити? Є різні техніки. Можна присвятити трохи часу щодня, аби що цього приготуватися. Є чудова традиція ходити на Рорати. Вочевидь уранці, а не опівдні, для полегшення… Вечірні Рорати — то для напівінтелігентів і старих.
— На Рорати нерідко приходить по кілька бабусь… Нудно.
— Тому як хтось молодий це прочитає, то нехай візьме свічку і прийде. Визначить собі два дні на тиждень, коли встане вдосвіта. Якби мої думки прочитав хтось із настоятелів, вікаріїв чи співбратів-домініканців, то заохочую: брате, не дай себе збити на легку стежку, не влаштовуй Рорат увечері! Зроби їх рано вранці. Пам’ятай, що люди цінують те, що тяжко дістається. Але така страва має бути солідно приготована.
— А що в інші дні?
— Можу рекомендувати спосіб, про який мені розповів один знайомий. Він добирається автомобілем до роботи. Його молитва полягає в тому, що він запам’ятовує одне-два речення з Євангелія, яке повторює, поки кермує. Так він «мантрує». Уже половину Євангелія від св. Марка знає напам’ять. Це поєднання певних технік Сходу з сучасністю, але зміст безумовно євангельський. Він навіть мене «переганяє» у побіжному знанні цього Євангелія.
— Замість медитації «Ісусе, Сину Давида, змилуйся надо мною, грішним» можна використовувати інші формули або речення?
— Певно що так. Одне є точним: завдяки такі медитації я пам’ятаю цитати. Окрім того, менше лаюся на тих, хто заважає мені їхати (сміється). Це форма очікування на Ісуса, дуже конкретна. Можна використати, наприклад, текст із псалму «Боже, ти мій Бог, тебе шукаю». І повторювати так півтори години, не обзиваючи інших людей по дорозі…
— Які ще приклади?
— Я раджу «Ось стою при дверях і стукаю: хто почує Мій голос і двері відчинить, увійду до нього». З Одкровення. Це спрацьовує. Наступне: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе зі своїх уст». Теж з Одкровення.
— Адвент має служити тому, щоб у зимову пору розігрітися присутністю Бога. Я правильно розумію?
— Так, розігрітися. Насамперед зректися літеплості. Що це за підстава для віри — ні холодний, ні гарячий? Ти віруєш? — так, але… Але. На власних умовах. І це наступний етап праці, цієї готовності на прихід. Запитай себе, як ти віриш? Літеплим способом, гарячим чи холодним? Якщо ти абиякий, приймаєш Бога тільки на власних умовах, то знайдеш тільки себе, а не Бога. Ти просто дивишся на себе у дзеркало. Адвент полягає в тому, щоби це дзеркало розбити. І пройти на той бік. Відкрити, що там є Хтось, хто мене шукає. І чекає на мене.
Малгожата Більска, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
