Запитання: У Щоденнику святої Фаустини Ковальської написано, що Ісус обіцяв навіть найбільш закоренілим грішникам спасіння, якщо вони перед смертю хоча б один раз помоляться Коронку до Божого милосердя або ж хтось інший помолиться її за вмираючого. Невже лише цього буде достатньо і не потрібно ні сповіді, ні покаяння? Чи не суперечить це нашій вірі?
Відповідь:
Ось як звучить обітниця Ісуса, наведена сестрою Фаустиною в її щоденнику: «О першій годині смерті я буду захищати кожну душу, як свою славу, якщо вона буде молитися цю коронку, або якщо поряд з умираючим інші будуть молитися її; милість буде тією ж самою. Коли біля вмираючого моляться цю коронку, упокорюється Божий гнів, безмежне милосердя охоплює душу і коливаються глибини мого милосердя заради хресного страждання мого сина»(811). І ще: «Навіть якщо це буде найбільш закоренілий грішник, — якщо тільки він хоча би раз помолиться коронку, він удостоїться милості від мого нескінченного милосердя» (687).
Безумовно, є ризик, що деякі трактуватимуть цю обітницю Ісуса в магічному сенсі: ніби спасіння можна отримати як за помахом чарівної палички, механічно, зробивши якийсь ритуал, в цьому випадку помолившись Коронку до Божого милосердя. Необхідно пам’ятати, що ніхто не може увійти в рай, не бувши одягненим в благодать. Без стану освячувальної благодаті неможливо увійти до раю. Про це Господь нагадує в одній з євангельських притч, кажучи про якогось чоловіка, котрий з’явився на весільний бенкет без весільного одягу: «Цар, вийшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, одягненого не у весільний одяг, і каже йому: Друже як же ти ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Він же мовчав. Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому руки та ноги, та й киньте до зовнішньої темряви, там буде плач і скрегіт зубів» (Мт 22,11-13).
В Одкровенні також проголошується, що в Небесний Єрусалим не увійде ніщо нечисте (Од. 22).
Обітницю Ісуса, дану святій Фаустині, слід інтерпретувати в тому сенсі, що за допомогою Коронки до Божого милосердя вмираючий може отримати дар покаяння, а покаяння приведе його до благодаті. Благодать нерозривно пов’язана з покаянням і веде до бажання примиритися з Богом в Таїнстві Покаяння. Неможливо прийти до співзвуччя з волею Господа, якщо немає прихильності до того, що Він встановив для примирення. Таким чином, якщо вмираючий приходить до тями, то він висловлює своє покаяння бажанням сповіді, і в цьому випадку, навіть якщо він вмирає так і не висповіданим, він спасається.
Боже милосердя виражається аж ніяк не в тому, що Бог «робить вигляд», ніби ми і не згрішили, закриваючи очі на наші гріхи. Плоди Божого милосердя не можуть проявитися, якщо людина не покається у власних гріхах. Боже милосердя спонукає до покаяння, а прощення слідує за цим покаянням. Таким чином, милосердя Бога по відношенню до вмираючого грішника проявляється в тому, що Він спонукає до покаяння. А справжнє покаяння завжди включає як мінімум намір висповідатися, оскільки Сам Бог встановив це Таїнство для відпущення гріхів.
Якщо людина перебуває в стані тяжкого гріха, то вона не може спастися без покаяння і відлучення від гріха. Коронка до Божого милосердя, відмовлена самим вмираючим або в його присутності, спонукає його до покаяння: саме в цьому сенсі слід тлумачити слова, записані святою Фаустиною Ковальською.
фінансово.
Щиро дякуємо!
