Вихід 14,3
Це було перше місце зупинки Ізраїля після виходу з Єгипту. Перший перепочинок після важкої втечі. Й раптом… пастка?! Здається, що часом і в духовному житті бувають такі моменти, коли ти втікаєш від спокуси та гріха, і вже наче звільнився від нього, але раптово зупиняєшся, бо далі не знаєш, як іти. Лукавий же гадає, що тебе наздожене і знову подужає.
І спокуси мчать за тобою, наче колісниці фараона. А ти – посеред пустелі: попереду море — безодня смерті, а позаду колісниці — рабство фараона.
Бог має вихід із кожної безвихідної ситуації. Те, що мало принести Ізраїлеві смерть, подарувало йому життя. Фараон же спокусився слабкістю Ізраїля: «І подумав фараон про синів Ізраїля: Заблукались у краю, пустиня затиснула їх у собі» (Вих 14, 3). Це принесло смерть йому та його страшним та швидким колісницям: «Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря. … і побачив Ізраїль єгиптян мертвими на березі моря» (Вих 14, 23).
Тоді це були води Червоного моря, сьогодні — це води Таїнства Хрещення та води сліз у Таїнстві Покаяння. Не бійся ступити в цю воду. Вона не затопить Тебе, лише твоїх ворогів, а Тобі подарує нове і вічне життя.