Моє Непорочне Серце затріумфує!

Роздуми на травневі богослужіння в століття об’явлень Богородиці у Фатімі

Початок

9 травня. Фатімські діти

Наш Господь Ісус Христос сказав до своїх учнів: «Ви будете Моїми свідками по всій землі». Ці слова стосуються всіх християн, і Бог постійно вибирає свідків, які своїм життям, уподобанням у Божій правді, виконанням Божих заповідей свідчать про надприродного Бога, про вічне життя. Виконуючи Божі накази, ми не раз повинні протистояти голосові світу, тіла, голосу диявола. Саме в цій боротьбі, у вірності Господу Христу, Його вченню і полягає сенс такого свідчення.

В об’явленнях Божої Матері Святого Розарію у Фатімі Господь вибрав на своїх свідків трьох малих дітей. Можемо здивуватися, що Бог свої таємниці довірив дітям, тобто тим, які не мають голосу в суспільстві. Однак логіка Бога дещо відмінна від нашої людської. Він довіряє свої таємниці тим, хто в своїй простоті й відкритості старається жити з Ним у приязні й готовий виконати Його волю. Для Господа Бога не мають значення ні вік, ні нація, ані суспільне становище.

Він вибрав трьох дітей із Фатіми — і бачимо, що не прогадав. У цих об’явленнях можемо помітити пошану під час виконання наказів, зберігання таємниць, доручених Пресвятою Матір’ю, сумлінне виконання своїх обов’язків, дотримання Божих заповідей, серйозне ставлення до страждань. Бачимо у них розуміння не тільки страждань як відшкодування та очищення, але також розуміння апостольства.

Звісно, це все діти розуміли по-своєму. Вони постійно старалися знаходити нагоду до все більшої жертовності, аби втішити Господа Ісуса, випросити навернення грішників, особливо після третього об’явлення, коли Божа Мати показала жахливість пекла, говорячи: «Моліться за бідних грішників, бо багато гине тому, що ніхто за них не молиться і не хоче за них жертвувати».

Також бачимо у цих дітях серйозне ставлення до молитви. Навіть їхня зовнішня поведінка: зібраність, повний поваги вигляд, нешукання вигідної позиції для тіла — свідчить про глибоку пошану до Бога. Найчастішою формою їх молитви було стояння навколішках, із головою, схиленою аж до землі, так як їх навчив при першому об’явлені ангел; і так вони могли стояти годинами. Діти стають зрілими навіть в очах старших, їх оточує якась дивна атмосфера, відчувається в них Божа присутність. Так, вони стали свідками надприродного.

Інша річ, яку можемо побачити, це те, що діти були вибрані Господом Богом як апостоли, і цим самим Він ще раз підкреслив біблійну правду: «Вибрав те, що слабке в очах світу, щоб принизити гордих». Він використав знаряддя, на яке людина ніколи б не звернула уваги — малих пастушків. Однак ці діти були родом із добрих католицьких родин, у яких панувала молитовна атмосфера, де поважали Божі заповіді, де не було брехні, нечистоти, моральних зловживань. На такому здоровому ґрунті й виросли ці діти, а Господь Бог вибрав їх для сповнення своїх планів.

Після об’явлень вони зберегли велику простоту і скромність. Часто надавали перевагу самотності, щоб уникнути допитливості цікавих людей. Це дуже важливий знак. Діти не шукали якогось визнання, возвеличення, — в них було бажання зникнути. Люція зникла так, що вступила до Кармелю, а двох молодших Господь швидко забрав до себе.

13 травня 2000 року тогочасний Папа Йоан Павло ІІ, беатифікувавши у Фатімі Франциска і Гіацинту, розпочав нову епоху в Церкві. Під час цієї урочистості Понтифік сказав: «Церква прагне поставити на свічнику ці дві свічечки, які запалив сам Бог, щоб освітити часи, повні неспокою і темряви, аби приклад життя цих дітей надихав повсякчас людей та освітлював їхні дороги».

Роздуми підготував Паллотинський Фатімський секретаріат в Україні