«Сьогодні ми відзначаємо сумну дату: 80-ту річницю Вінницької трагедії, хоча не кожен з мешканців нашого чотирьохсоттисячного міста, чуючи ці слова, знає про що йдеться. В той же час багато зарубіжних українців знають, що мова йде про масові страти, що відбувались у Вінниці у 1937-1938 роках. У неділю, як кожного року в третю неділю травня, наша країна відзначила День пам’яті жертв політичних репресій. Ці слова у багатьох з нас асоціюються із могилами розстріляних у київській Биківні, які ми часто бачимо по телевізору. Мета цього проекту в тому, щоб люди знали, що Биківня була в кожному місті», — сказав директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен, вітаючи присутніх на презентації фільму «Топографія терору», яка відбулась 23 травня у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
Фільм, що складається з 11 коротких відеороликів, було створено створено за ініціативи Центру історії Вінниці та Громадського об’єднання «Вінницьке історичне товариство» за підтримки Вінницької міської ради. Безпосередніми виконавцями проекту виступили вінницький інформаційний портал VежА та студія Inside Production. У проекті взяли участь науковці і дослідники з Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, обласного краєзнавчого музею та обласного архіву.
«Сама назва проекту говорить, що мова йде про місця, де відбувались злочини комуністичного режиму. Подібний проект, що розповідає про злочини нацистів, було здійснено в Німеччині. Також і в Росії – московським “Меморіалом”. Звичайно, за кожним з цих місць – тисячі й десятки тисяч імен. Щоб показати їх – потрібен інший проект, і цим, зокрема займається Український інститут національної пам’яті», — розповів CREDO Олександр Федоришен.
Оглядаючи фільм, усі присутні змогли побачити місця, де у 1937-38 роках утримувались політв’язні, де відбувались страти, де, ховаючи сліди свого злочину, чекісти закопували тіла вбитих ними людей. Одне із найстрашніших місць – тепер воно знаходиться на території Центрального парку — в ті роки називалось спецтериторія НКВС «Фруктовий сад». Що коїлось в цьому «саду» — дехто з вінничан знали вже тоді. Широкій громадськості це стало відомо, коли під час війни нацистська окупаційна влада провела ексгумацію похованих. Тоді багато вінничан та мешканців навколишніх населених пунктів по знайдених документах, деталях одягу та інших речах страчених змогли впізнати своїх родичів. Потім тіла вбитих – близько десяти тисяч – було перепоховано. На місці перепоховання, що нині знаходиться на території центрального міського кладовища, споруджено храм Української Автокефальної Православної Церкви та меморіал в пам’ять жертв політичних репресій. Між двома фігурами, що стоять на колінах – адже розстрілювали саме в такій позі – вміщено скульптурне зображення розп’ятого Ісуса Христа: першого, хто чекає на страту.
«Ми – інформаційний портал, – говорив під час презентації головний редактор Vежі Андрій Качор, – і створювати фільми – якби не наша робота. Але, розуміючи значимість проекту як для Вінниці, так і для України, ми взялись за це взялись». Пан Андрій висловив щиру подяку фахівцям з Inside Production Сергію Немирівському та Дмитру Тищенку, які у надзвичайно стислий, здавалось би – нереальний термін – лише за 7 днів – спромоглись відзняти, зробити монтаж та створити графіку 15-ти хвилинного фільму.
«Від імені другого покоління репресованих, як внук репресованого Войцеха Матвійовича Яблонського, хочу подякувати третьому поколінню – правнукам репресованих, за те що ви зробили», — сказав після перегляду фільму пан Василь Яблонський.
Директор обласного краєзнавчого музею пані Катерина Висоцька сказала про необхідність створення у Вінниці музею, присвяченому цим трагічним подіям, «для тих, хто пам’ятає про своїх репресованих родичів, і для школярів і студентів, які вивчатимуть цей зріз нашої історії у шкільних і університетських програмах, і для тих, хто приходитимуть туди зі своїми дітьми і онуками, щоб ніхто з тих, хто став жертвою тієї страшної трагедії не був забутий».
По закінченні заходу його учасники виїхали до меморіалу жертвам політичних репресій, де вшанували пам’ять безвинно загиблих.
Олександр Федоришен запевнив, що невдовзі, після кількох презентацій, фільм буде розміщено в YouTube та на головних українських веб-ресурсах, присвячених історичній тематиці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
