Проповідуючи під час Святої Меси в Аннабі, Святіший Отець підкреслив: перед лицем злиднів і гноблення Церква покликана запалювати надію там, де є відчай, дарувати гідність там, де панують злидні, а туди, де є конфлікт, — приносити примирення.
У вівторок 14 квітня 2026 року, в межах свого Апостольського візиту в Алжир відвідуючи місто Аннабу (історичний Гіппон), Лев XIV очолив Святу Месу в базиліці св.Августина. У проповіді він наголосив, що «Боже слово проходить крізь історію та оновлює її людським голосом Спасителя», повідомляє Vatican News.
«Сьогодні ми слухаємо Євангеліє — Добру Новину на всі часи — у цій базиліці в Аннабі, присвяченій св.Августинові, єпископові стародавнього Гіппона». Хоч із плином століть міста змінюють назви, «але святі залишаються нашими покровителями та вірними свідками зв’язку неба з цією землею», — сказав Святіший Отець.
«Народитися згори»
Коментуючи євангельський уривок про зустріч Ісуса з Никодимом, Єпископ Рима зазначив, що «Ісус для Никодима є особливим гостем». «Він закликає його до нового життя, доручаючи своєму співрозмовникові — а також і нам — надзвичайне завдання: “ви повинні народитися згори”» (Йн 3,7). Це є «запрошення для кожного чоловіка і кожної жінки, які шукають спасіння!»
«Із заклику Ісуса випливає місія для всієї Церкви — а отже, і для християнської спільноти Алжиру: народитися заново згори, тобто від Бога. У цій перспективі віра долає земні труднощі, а Господня благодать розквітає в пустелі».
«Проте краса цього заклику несе в собі випробування, яке Євангеліє закликає нас пройти разом», — вів далі Папа. Справді, заклик Христа «народитися згори» має силу обов’язку і на перший погляд звучить як завдання, для нас неможливе. «Однак, уважно слухаючи Того, Хто його промовляє, ми розуміємо, що це не суворе примушення, і тим більше не приречення на поразку», — вказав Папа. Навпаки, «обов’язок, висловлений Ісусом, для нас є даром свободи, адже відкриває нам несподівану можливість: ми можемо народитися згори завдяки Богові».
Коли Христос запрошує оновити своє життя від початку, то й дає нам силу для цього. Отож, коли ми сумніваємося чи є можливим майбутнє, сповнене справедливості й миру, злагоди і спасіння, — пам’ятаймо, що ми повторюємо запитання Никодима: «Чи справді наша історія може змінитися?» Попри весь тягар проблем, помилок і випробувань, відповідь звучить: «Так!»
«Слова Господа, сповнені любові, наповнюють наші серця надією», — сказав Святіший Отець. Навіть у моменти найбільшої слабкості Божа сила, яка воскресила Христа з мертвих, здатна подарувати нам нове життя. «Кожен з нас може отримати свободу нового життя, що походить від віри у Спасителя», — констатував Папа. Прикладом цього є св.Августин: завдяки молитвам матері та її вірі він знайшов себе у Бозі, усвідомивши, що без Бога його існування не мало б сенсу. «Мене не було би, Боже мій, мене не було би взагалі, якби Ти не був у мені. Або краще, мене не було би, якби не був у Тобі» (Сповідь, I, 2).
Не соціальні домовленості а гармонія у вірі
Християни «народжуються згори, відроджені Богом як брати й сестри Ісуса, а Церква, яка живить їх Таїнствами, є привітним лоном для всіх народів землі». Посилаючись на уривок із Діянь Апостолів про стиль життя першої християнської спільноти, Лев XIV наголосив: «Усі, хто навернувся до віри, мали одне серце й одну душу. … Ця духовна єдність є сопричастям: це слово означає єднання сердець, що пульсують разом, бо з’єднані з серцем Христа», — додав він. Саме це має бути «справжнім критерієм церковної реформи: реформи, яка, щоб бути справжньою, починається від серця і, щоб бути ефективною, стосується всіх».
Єпископ Рима підкреслив, що «Церква тримається не на соціальних домовленостях, а на гармонії у вірі, почуттях, ідеях, життєвих виборах, у центрі яких стоїть любов Бога, що став людиною, щоб спасти всі народи землі».
Перетворити володіння на дар
Папа зупинився на матеріальному вияві духовної єдності вірних: «Усе було спільним між ними» — і наголосив: як члени єдиного тіла, «ніхто не залишається обділеним, бо кожен ділиться тим, що має».
Ми покликані перетворити наше «володіння» на «дар», адже «ця братня відданість не є утопією», а «навпаки: віра в єдиного Бога, Господа неба і землі, єднає людей згідно з досконалою справедливістю, яка закликає всіх до милосердя — тобто любити кожну істоту тією любов’ю, яку Бог дарує нам у Христі».
Особливо перед лицем злиднів і гноблення, вказав Папа Лев, основним кодексом милосердя християн є слова Христа: все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм (пор. Мт 7,12). Натхнена цим законом, який Бог вписує в серця, Церква завжди відроджується, бо там, де є відчай, вона запалює надію, там, де панують злидні, вона дарує гідність, там, де є конфлікт, вона приносить примирення.
Тому першим завданням «душпастирів, служителів Євангелія, є свідчити світові єдиним серцем і єдиною душею про Бога, не дозволяючи занепокоєнням спотворити нас страхом ані модам — ослабити нас компромісами», — навчав Святіший Отець. «Разом із вами, браття в єпископстві, та з вами, священники, ми постійно оновлюємо цю місію задля блага тих, хто нам довірений, щоб уся Церква у своєму служінні була посланням нового життя для тих, кого ми зустрічаємо».
Бути вірним знаком Христової любові
Папа заохотив християн Алжиру залишатися «скромним і вірним знаком Христової любові». «Свідчіть про Євангеліє простими вчинками, щирими стосунками та щоденним діалогом: так ви приносите смак і світло туди, де живете», — закликав він. Історія християн у цій країні складається з великодушної гостинності й витривалості у випробуваннях: «Тут молилися мученики; тут св.Августин із любов’ю опікувався своєю паствою, ревно шукаючи істину та служачи Христові з непохитною вірою. Будьте спадкоємцями цієї традиції, свідчачи, у братній любові, про свободу тих, хто народився згори, як надію на спасіння для світу», — сказав на завершення Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
