Христовий учень не потребує гороскопів чи ворожок для того, щоби заглядати в майбутнє, бо справжнім християнин — це є не той, що стоїть на місці, а той, що довіряючись Богові, піддається Його проводові на дорозі, відкритій на Господні несподіванки.
Такими думками Папа Франциск поділився з вірними під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у понеділок, 26 червня 2017 р., що була останнім таким богослуженням перед літньою перервою. Ранкові Святі Меси за участю груп вірних відновляться аж у вересні, після завершення Апостольської подорожі до Колумбії.
Роздумуючи над читанням з Книги Буття, Святіший Отець роздумував над постаттю Авраама, в якому, за його словами, «відображений стиль християнського життя», що включає відречення, обітницю та благословення. Насамперед, Господь покликав Авраама вийти з його краю, з його батьківщини.
«Бути християнином завжди носить в собі вимір відречення, повнотою якого є обнаження Ісуса на хресті. Завжди існує оте “вийди”, “покинь”, необхідні для того, щоб зробити перший крок», – зазначив проповідник, пригадуючи, що на сторінках Святого Письма постійно зустрічаємо це явище, коли, наприклад, йдеться про покликання апостолів чи пророків. Папа наголосив, що справжній християнин повинен бути готовим до того, аби бути «разом з Ісусом обдертим і розіп’ятим».
Авраам «послухавшись у вірі», вирушив, аби «отримати землю у спадщину». Подібно, за словами Святішого Отця, справжній християнин «не має гороскопів для того, щоб побачити майбутнє, не ходить до ворожки, аби заглянути в кришталеву кулю». Він піддається проводові, не знаючи, куди йде.
«Це відречення є немовби першим виміром нашого християнського життя, – вів далі проповідник. – Але яка мета цього відречення? Непорушна аскеза? Ні! Нею є можливість вирушити до обітниці. Це є другий аспект. Ми – люди, що прямують до обітниці, до зустрічі, до чогось, що маємо отримати у спадщину, як Авраам – землю».
У цьому контексті Папа звернув увагу на те, що Авраам не будує дім, а розбиває шатро. Це вказує на те, що він «постійно в дорозі й довіряє Богові». Він також споруджує вівтар, аби поклонятися Господеві. Але завжди готовий вирушити в дорогу.
«Подорож розпочинається кожного дня вранці, подорож довіри до Господа, шлях, відкритий на Господні несподіванки, які часто не є добрими, іноді вони є неприємними, як от недуга чи смерть, але відкритими, бо: знаю, що Ти, Господи, приведеш мене до безпечного місця, до землі, яку Ти приготував мені», – сказав проповідник, наголошуючи, що християнин – це людина, що мешкає в «духовному наметі», бо коли наша душа «занадто облаштовується», то втрачає здатність «прямувати до обітниці».
Врешті, як зауважив Святіший Отець, християнин — це той, хто «благословляє», тобто, «добре говорить про Бога і про ближніх», а також «приймає благословення від Бога і від ближніх», аби прямувати далі. Отож, іти за заповіддю, яку Бог дав Авраамові, означає прямувати вперед, дозволивши на те, щоб «Господь обдер» нас із нашого минулого, довіритися Його обітницям та бути бездоганними. І якщо приглянемося, то, за словами Папи, «християнське життя є дуже простим».
фінансово.
Щиро дякуємо!
