Хто насправді може молитися про звільнення?

Нещодавно Доктринальна комісія Міжнародної католицької служби харизматичної віднови, що працює у Ватикані, видала документ‑інструкцію, присвячений звершенню молитви про звільнення від впливу злих духів. Теологи й служителі роздумували над тим, як має виглядати це служіння у Церкві, а також вказали його біблійне та еклезіальне коріння. Пропонуємо вашій увазі фрагменти цього документу.

«Звільнення — передусім це прагнення визволитися з-під впливу сатани, — йдеться в інструкції. — Всі християни можуть і повинні намагатися зробити це завжди, коли відчувають спокусу або мають відчуття, що знаходяться під впливом демонічного натиску чи зв’язку». З іншого боку документ зазначає: «Деякі особи покликані до молитви про звільнення як постійного служіння, в рамках якого молитва відбувається регулярно та спрямована на людей, з якими вони особисто незнайомі. Нагляд за такою місією — це обов’язок дійсної церковної влади, зокрема, єпископа місця, який він здійснює за посередництвом дієцезіяльних модераторів Католицької харизматичної віднови або настоятеля».

Документ з’явився 2017 року, коли Харизматична віднова святкує своє 50‑річчя, й дуже чітко впорядковує, хто і коли може молитися про звільнення.

Із передмови

(…) Ця публікація несе подвійну користь. Перший напрямок можна описати твердженням: «від Церкви до Католицької харизматичної віднови». Тобто під час опрацювання тексту [документу] Доктринальна комісія перебувала у тісному контакті з Церквою. Комісія прийняла до уваги вказівки Конгрегації віровчення, а також поради багатьох теологів і експертів у цій царині. Доктринальна комісія попіклувалася про те, щоби пропоновані в документі зауваження ґрунтувалися на міцному біблійному фундаменті, вченні Отців Церкви та magisterium ecclesiae.

Завдяки цим факторам надбання доктрини та душпастирської практики давньої традиції Церкви сприяло збагаченню досвіду Харизматичної віднови, а місія звільнення отримала солідну основу, що ґрунтується на вірі Церкви.

Другий напрямок, який вказує документ, — «від Католицької харизматичної віднови до Церкви». Нові роздуми над служінням звільнення, що розпочалося з розвиненої у Харизматичній віднові практики, може сьогодні допомогти всій Церкві (мирянам, духовенству та богопосвяченим особам) бути вразливою на «благодать хрещення», яку отримали всі учні Христа та яку слід цінувати як велику цінність у духовній допомозі вірним.

Сподіваюся, що ця книжка стане гідним довіри поводирем, особливо для тих членів Католицької харизматичної віднови, які регулярно моляться про звільнення своїх братів і сестер у вірі. Також сподіваюся, що вона стане знаряддям для відкриття та прийняття служіння наших часів, захоплюючої місії, якою є нова євангелізація.

Кардинал Кевін Фарелл, Префект Дикастерію у справах мирян, родини та життя

Зі вступу

Робота над цим текстом розпочалася у відповідь на запитання, які отримувала Міжнародна служба католицької харизматичної віднови (ICCRS) з проханням про інформацію та пояснення на тему молитви про звільнення з перспективи [вчення] Католицької Церкви. Наша Доктринальна комісія розпочала працю над окресленням теологічних і еклезіальних рамок, а також над визначенням пастирських вказівок щодо цього служіння. Ці роздуми були надіслані теологам у різні куточки світу з проханням про подальші коментарі та зауваження.

У квітні 2014 року в Римі Міжнародна служба католицької харизматичної віднови організувала міжнародну зустріч на тему місії звільнення. Зібралося тоді багато теологів і людей, які звершують це служіння. (…) Після зустрічі робота над остаточним варіантом тексту проходили під керівництвом доктора Мері Хілі, голови Доктринальної комісії ICCRS і професора біблеїстики ВДС Пресвятого Серця в Детройті (США), а також о. Етьєна Вето, професора теології Папського Григоріанського університету в Римі. Остаточний проект був надісланий до розгляду Комісії у ширшому складі, а згодом представлений Конгрегації віровчення, яка, на нашу радість, підтвердила, що текст не містить жодних доктринальних помилок.

Я переконана, що ця книга буде корисним джерелом вказівок для членів Харизматичної віднови, а також усіх, хто прагне краще пізнати або більше заглибитися в таке важливе служіння. Особливу радість приносить мені факт, що видана вона буде в ювілейний рік святкування 50‑річчя Католицької харизматичної віднови.

Мішель Моран, Президент Доктринальної комісії Міжнародна служба католицької харизматичної віднови

З п’ятого розділу

П’ятий розділ містить певні загальні зауваження; він не описує і не показує жодної конкретної моделі молитви про звільнення.

Хто може молитися про звільнення іншої особи від впливу злого духа?

Святе Письмо і католицька традиція завжди визнавали, що молитва про звільнення (те, що традиційно називалося простим екзорцизмом) може звершувати і мирянами, і священиками. Проте це не означає, що всі віруючі повинні здійснювати служіння звільнення. Різні особи можуть здійснювати таку службу на різному ступені; потрібне також мудре душпастирське керівництво й розумний підхід, що допоможуть розпізнати, хто повинен її виконувати.

Власне звільнення

Звільнення — передусім  це прагнення визволитися з‑під впливу сатани. Всі християни можуть і повинні намагатися зробити це завжди, коли відчувають спокусу або мають відчуття, що знаходяться під впливом демонічного натиску чи зв’язку.

Молитва за інших

По-друге, служіння звільнення пов’язане з допомогою іншим у вивільненні з-під демонічного впливу чи натиску або за допомогою молитви до Бога, або безпосередньо наказуванням демонам. Кожен, хто веде свідоме християнське життя, може в такому сенсі служити молитвою про звільнення членам своєї родини чи спільноти, а іноді також іншим, наприклад, під час євангелізації. Тоді звільнення відбувається неформально і необхідно дотримуватися подальших вказівок, які допомогли б такій людині наблизитися до Ісуса та довіритися Йому.

Служіння звільнення

Деякі особи покликані до молитви про звільнення як постійного служіння, в рамках якого молитва відбувається регулярно та спрямована на людей, з якими вони особисто незнайомі. Нагляд за такою місією — це обов’язок дійсної церковної влади, зокрема, єпископа місця, який він здійснює за посередництвом дієцезіяльних модераторів Католицької харизматичної віднови або настоятеля.

Кожна дияконія молитви звільнення повинна старанно вивчати та обирати своїх членів. Особи, запрошені до групи, повинні вирізнятися християнською зрілістю, психічним здоров’ям, святістю життя, покорою та послухом церковній владі. Вони повинні бути вільними від важких гріхів та прихованих егоцентричних мотивів, таких як пиха, бажання звернути на себе увагу. Вони повинні здійснювати практики християнського життя: щоденно молитися; регулярно приймати Причастя та приступати до Таїнства Покаяння, а також вирізнятися зростанням у чеснотах. Незалежно від відповідальності перед модераторами дияконії, такі люди повинні мати духовного керівника або бути членом «групи ділення», яка за потреби зробить їм зауваження. На початку служіння вони повинні пройти відповідний курс і здобути досвід за допомогою інших, досвідченіших членів спільноти.

Основні елементи в службі звільнення

Молитва

Служіння звільнення потрібно розпочинати й закінчувати молитвою. Просимо Святого Духа про його присутність і допомогу, захист від нападів злих духів, а також про виявлення всього, що потрібне для звільнення конкретної людини, про звільнення її від усякого зла, (…) а також, аби Він пролив на неї свою любов і милосердя. Можемо просити про допомогу та захист ангелів і святих, особливо св. Архангела Михаїла. (…)

Вступна розмова

Вступна розмова з людиною, за яку мають молитися, має важливе значення, адже дозволяє зрозуміти причини демонічного впливу. (…)

Зустріч з Ісусом

Перед молитвою про звільнення ми повинні запросити людину, за яку ми молимося, до визнання віри в Ісуса, позаяк звільнення — це Його справа, а не наша. (…)

Покаяння

(…) Гріхи можуть дати ворогові притулок, який дозволить йому спокушати нас і переслідувати. Доки особа не розкається, доти двері залишаються відкритими. І навіть якщо злого духа буде вигнано, він згодом зможе повернутися. Щоби повністю звільнитися від впливу демона, мусимо в покорі та щирості каятися у своїх гріхах (…).

Пробачити іншим

Пробачення — це один із найважливіших чинників у процесі звільнення з‑ під впливу злих духів. (…) Злі духи можуть отримати доступ до нас через рани, залишені після травматичних подій або відносин, що кривдять. Аби відкритися для звільнення, яке бажає вчинити Господь Бог, ми мусимо бути готовими пробачити тим, хто завинив перед нами. Вибачення стирає затаєну образу, відкриваючи нас на Божу благодать і зцілення. (…)

Відречення від справ сатани

Звільнення з-під впливу сатани зобов’язує нас до відповідальності за всі способи, якими ми дали місце або дозвіл на його діяльність у нашому житті, а також спонукає відкинути його, спираючись на силу Імені Ісуса. (…) Важлива частина служіння звільнення — це підтримка людини, за яку ми молимося, у відреченні від всіх духів, вплив яких вона розпізнає в своєму житті, особливо тих, які виявляються, коли ми повертаємося до травм з минулого. Це можуть бути, наприклад, негативні приклади мислення, брехня, хвора залежність від людини або контакт із окультизмом.

Відречення стає ефективним тоді, коли воно конкретне. Наприклад: «В Ім’я Ісуса відрікаюся від духа сорому»; «В Ім’я Ісуса відрікаюся від духа байдужості». Той, хто веде молитву може також отримати від Святого Духа світло, щоби згадати про певні інші духи, які можуть впливати на життя цієї людини. Однак необхідно їх називати у формі запитання, шануючи право людини, за яку відбувається молитва, щоби вона могла згідно зі своєю волею підтвердити або спростувати наші здогадки.

Слово наказу

Як було сказано вище, безпосереднє слово наказу на адресу злих духів відіграє важливу роль у процесі звільнення. Завдяки вірі та хрещенню в Христі ми отримуємо владу над демонами (пор. Лк 10,19). (…) Важливо дотримуватися дуже чіткого розмежування: не наказуємо, звертаючись до Бога. Молимося до Бога (зносимо до Нього прохання чи благання), нашого Творця і Господа, з покорою і любов’ю. До демонів ми не керуємо наших прохань. Єдиний правильний спосіб звернення до них — наказу: ми наказуємо їм в Ім’я Бога або Ісуса. (…)

Слова наказу повинні бути дуже простими. Наприклад: «Духу пожадливості, в Ім’я Ісуса я наказую тобі перестати мучити цю людину. Облиш її та вже не повертайся». (…). Звісно, не можна ніколи застосовувати жодної забобонної практики, такої як наказування демонам, щоб вони пішли до якоїсь святої особи чи до якогось місця на землі.

Молитва про наповнення Святим Духом

Вигнання злих духів — це тільки половина праці, яка пов’язана зі звільненням. Місце, яке зазнало впливу ворога, мусить зараз наповнитися Святим Духом — Божою любов’ю, розлитою в наших серцях (пор. Рим 5,5). Ніколи не можна закінчувати сесії молитви звільнення, залишаючи внутрішній простір пустим. Необхідно запросити людину, за яку ми молимося, щоби вона запросила Святого Духа, аби Він прийшов і наповнив ті місця в її житті, які були пов’язані з ворогом і підпадали під його вплив.

Кінцеве заохочення

Після молитви про звільнення ми повинні подати людині, за яку ми молилися, вказівки, що допоможуть їй зберегти свободу від злих духів, підтримуючи зв’язок із Господом за посередництвом Церкви. У цьому передусім допоможе життя таїнствами, щоденна молитва, читання Святого Письма, відвернення від гріха, зростання в чеснотах, участь у малій групі або спільноті, користування сакраменталіями (наприклад, свячена вода). Необхідно також дотримуватися самодисципліни, здорового способу життя й виконання обов’язків, пов’язаних із покликанням.

Інший потужний спосіб зміцнення перемоги над злими духами, про який ми часто забуваємо, — це прослава Бога. Можемо славити Бога в наших серцях протягом усього дня, підчас молитовних зустрічей, а передусім беручи участь в Євхаристії. (…)

Якщо під час молитви виявилось, що людина не визнала на сповіді якогось тяжкого гріха чи прив’язання до гріха, яке може бути пов’язане із впливом злих духів, заохочуємо її приступити до сповіді. Якщо ця людина мала контакт із окультизмом, вона повинна повністю очистити свою оселю та життя від усіх пов’язаних із цим предметів. (…)

Завершальна молитва

На завершення молитви про звільнення слід подякувати Богові за те, що Він вчинив, вихваляючи і благословляючи Його.

Переклад: Мирослава Сиваківська CREDO за матеріалами: Deon.pl

Фото: Gość. pl