Про важливість смиренно супроводжувати сучасну людину на її життєвому шляху говорив Папа Франциск до нещодавно висвячених єпископів з усього світу.
Цими днями нові єпископи з’їхалися до Рима, щоби взяти участь у традиційних щорічних спеціальних курсах, які організовує Конгрегація у справах єпископів та Конгрегація для Східних Церков. Там пояснюються особливості єпископського служіння ієрархам, висвяченим протягом останніх 12 місяців. Папа прийняв їх у Климентійській залі у Ватикані в день свята Воздвиження Святого Хреста, 14 вересня 2017 року.
Серед учасників цьогорічної зустрічі — двоє архиєреїв Римо-Католицької Церкви в Україні: Віталій Кривицький, єпископ Києво-Житомирської дієцезії, та Едвард Кава, єпископ-помічник Львівської архидієцезії. (Саме про цей «дитячий садок для єпископів» згадував владика Віталій, представляючи журналістам свій герб.)
У середу 13 вересня для учасників курсу нововисвячених єпископів у римському санктуарії Divino Amore була відслужена Свята Божественна Літургія у візантійському обряді, яку очолював архиєпископ Циріл Васіль SJ, секретар Конгрегації для Східних Церков. Співслужили три священики УГКЦ: монсеньйор Ярослав Карп’як, працівник Конгрегації для Східних Церков, о. Олександр Сапунко, душпастир громад УГКЦ у містах Феррара, Ровіґо та Карпі, й о. д‑р Теодосій Грень, ЧСВВ, віце-ректор української Колегії святого Йосафата, студенти якої співали на цій літургії.
Святіший Отець говорив до зібраних «молодих» (віком і свяченнями) єпископів про духовне і пастирське розпізнання, доконечне у їхньому єпископському служінні. Він звернув увагу, що істинне розпізнання походить від Святого Духа, і єпископи повинні завжди просити про нього в молитві. Це Його дар для всієї Церкви. Єпископ має переживати своє пастирське розпізнання як член Божого Люду.
«Єпископ не є самодостатнім “отцем-правителем”, ані “самотнім пастирем”, переляканим та ізольованим. Єпископське розпізнання це завжди соборна дія, яка не оминає багатства думки його пресвітерів та дияконів, Люду Божого і всіх тих, хто може надати йому свій корисний внесок. У погідному діалозі єпископ не боїться ділитися з іншими своїм розпізнанням, інколи змінюючи його. Ділитися зі співбратами у єпископстві, з якими він поєднаний сакраментально, а тоді розпізнання стає колегіальним. Зі своїми священиками, для яких він є гарантом такої єдності, яка не силоміць нав’язується, а твориться терпеливо і з мудрістю рукодільника. З вірними мирянами, які мають “чуття” істинної непомильності віри у Церкві: вони знають, що Бог невпинний у своїй любові й не відмовляється від своїх обітниць. Отож я вас заохочую, щоб ви піклувалися про поставу слухання, зростаючи у свободі відмовлятися від власної точки зору, коли вона виявляється неповною і недостатньою, аби прийняти погляди Бога».
Святіший Отець вказав, що не є місією єпископів здійснення власних проектів або розв’язань, вироблених абстрактно. «Розпізнання означає смирення і послух: смирення щодо своїх власних проектів і послух стосовно Євангелія», — підкреслив Папа.
«Я рекомендую вам особливу делікатність щодо культури і побожності люду. Це не те, що ми мусимо зносити, ані звичайні знаряддя до маневрування чи “попелюшка”, яку завжди треба тримати у засторонку, бо вона не гідна увійти до елегантного салону концепції та образу ваших підстав віри. Навпаки, треба про них турбуватися і провадити з ними діалог, бо вони не тільки становлять основу, яка береже розуміння віри самим людом, але є справжнім суб’єктом євангелізації, якого ваше розпінання оминути не може. Таку харизму, даровану спільноті віруючих, необхідно визнавати, посилатися на неї та брати її до уваги у процесі розпізнання, який звичним чином провадять пастирі Церкви».
Окрім цього, підкреслив Франциск, єпископи повинні допасовуватися до терпеливості самого Бога та вибраного Ним часу, який не завжди відповідає нашим критеріям. Він інколи не дозволяє надміру ревним виривати кукіль з‑посеред пшениці, як ми це читаємо у євангельській притчі.
За матеріалами: Радіо Ватикан, Radio Watykańskie
Фото: Vatican Radio – English Section
фінансово.
Щиро дякуємо!
