Що ми сьогодні знаємо про походи хрестоносців? Те, що вони пішли на Схід у пошуках Грааля та інших артефактів із Біблії?
Міфологізація історії, створення необхідного пропагандистам образу, популяризація істин, що не мають до реальної історії жодного стосунку, призвели до того, що ми сьогодні тяжко приймаємо істини такими, якими вони були насправді.
Наприклад, що ми сьогодні знаємо про походи хрестоносців?
Те, що вони воювали з православною християнською імперією Візантією?
Те, що вони пішли на Схід у пошуках Грааля та інших артефактів із Біблії?
Те, що бідні, нещасні араби ледве стримали заковану в броню європейську армаду?
Чи знаємо ми, що насправді відбувалася грандіозна релігійна війна — не Заходу зі Сходом, не Константинополя з Римом, а війна ісламу з християнством?
При цьому, що дивно, відбувається боротьба саме католицизму з ісламом!
Православ’я та іслам — релігії, досить близькі за духом, а їхня мета — зовсім не осягнення світла Божої премудрості, а побудова певного глобального соціально-релігійного проекту, на зразок царства Божого на Землі: ІГІЛ, РФ і так далі.
Саме тому обидві ці релігії так легко зрозумілі й близькі працівникам компартії та націонал-соціалістам, через що постійно експлуатуються ними.
Саме тому догми ісламу чи православ’я можна знайти в основі політичної платформи будь-якої тоталітарної секти.
Так ось: у нашій «постсовковій» історії ми часто стикаємося з фактами, які свідчать про агресивну поведінку Заходу, який просто-таки жити не давав мирним мусульманам, і про те, як злісні хрестоносці постійно нападали на мирний Схід. Але чи так воно насправді, й про що ж тоді свідчать ці дати?
632 р. – смерть пророка Мухаммеда — іслам офіційно набув чинності.
635 р. – мусульмани захоплюють Дамаск.
638 р. – мусульмани захоплюють Єрусалим.
645 р. – захоплюють і грабують античну Александрію.
649 р. – захоплюють острів Кіпр.
673 р. – спроба облоги і захоплення християнського Константинополя.
693 р. – мусульмани захоплюють усю християнську Північну Африку.
711 р. – мусульмани окупують Європу — початок захоплення Іспанії (всього Піренейського півострова).
721 р. – захоплення міста Сарагоси (столиці Арагонської корони, Іспанія).
732 р. – битва при Пуатьє (мусульман нарешті вдалося зупинити, але вже глибоко у Франції).
813 р. – мусульмани атакують Рим (Італія).
837 р. – атакують Неаполь.
838 р. – напад сарацинів на Марсель (Франція).
842 р. – напад мусульман на Сердань і Марсель.
846 р. – під атакою сарацинів знову Рим.
870 р. – араби захопили острів Мальта.
878 р. – мусульмани окупують місто Сіракузи (острів Сицилія, 9 місяців облоги, одиниці вижили після різанини).
889 р. – мусульмани зруйнували Тулон (Франція).
902 р. – мусульмани захопили місто Таорміна (Сицилія; європейці втрачають Сицилію).
921 р. – сарацини по-звірячому вбили в гірському перевалі Альп велику групу англійських паломників, що прямували до Рима, до гробниць Апостолів.
935 р. – мусульмани напали на Геную.
1009 р. – араби осквернили і частково зруйнували храм Гробу Господнього.
1010 р. – падіння Козенца (Італія).
1015 р. – мусульмани напали на острів Сардинія.
1016 р. – сарацини спалили Пізу і розіп’яли християн на хрестах.
1027 р. – іслам проникає в ряди печенігів, починаються переслідування християн на території басейну річки Дон.
1038 р. – мусульмани окупують усю Передню Азію разом із Закавказзям і Анатолією.
1095 р. – Клермонський Собор, на якому Папа Урбан II виступає з полум’яною промовою, кажучи: Так більше терпіти не можна! І закликає почати Перший хрестовий похід.
Тобто від початку ісламської експансії минуло майже 500 років, і тільки в кінці ХІ століття християни-католики зважилися на дії у відповідь!
Не Візантія, а саме Рим зупинив, затримав іслам, і не тільки зміг протистояти йому, але й навіть на деякий час повернув християнські землі.
Чи змогли б воїни ісламу тоді так успішно воювати, якби християнська Церква була єдиною?
Звісно ж, ні.
Об’єднана Церква змогла би зупинити їх набагато раніше — але це було невигідно Візантії, яка хотіла таким чином позбутися свого конкурента.
Історія і тоді, й зараз чомусь називалася наукою…
Тому що вчила нас не повторювати помилок минулого, робити правильні висновки, зіставляти, аналізувати, розуміти, як робити можна, а як не можна.
Ми ж зробили з історії раба політичних амбіцій своїх тиранів, й рідної історії навіть не знаємо. А тому чекає на нас ще не один рік неприємностей і бід, якщо ми не вчитимемо історії й не робитимемо з неї висновків.
Олег Чеславський, Обозреватель. Переклад:: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
