Ця історія сталася під кінець минулого століття і розлетілася по всьому світу. Першими на Еверест узимку піднялися двоє поляків.
Було 17 лютого 1980 року, 6:20 на годиннику. Лешек Ціхи і Кшиштоф Вєліцкі з’єднуються з базою і повідомляють, що за хвилину штурмуватимуть найвищу вершину світу. Вони вибирають коротший, але небезпечніший шлях. Уже сама думка вирушити взимку на Еверест — скажена, їм потрібно сильно економити кисень. О 14:25 вони благополучно піднімаються на вершину. Їх охоплює радість і вдячність. Вони — перші зимові підкорювачі найвищої гори планети!
Серед альпіністів у Гімалаях є традиція: залишати на вершині щось після себе. Це має також і суто практичний вимір. Багато їх гине в горах, отож це може виявилися останнім слідом. Поляки знаходять на вершині записку, яку залишив Рей Жене — останній, хто піднявся сюди восени. Американець на той час уже був зниклим безвісти. Як пізніше з’ясувалося, він помер від втрати сил у ніч після здобуття вершини. На аркуші було написано ім’я і адресу жінки «для хорошого часу» — певно, хтось легкої поведінки. Однак поляки вирішили залишити на підкореній вершині щось важливіше, ніж таке гротескне повідомлення…
У Польщі 1980 — це рік посилення протестів, плодом яких уже в серпні стане виникнення «Солідарності». Тому Лешек Ціхи витягає з кишені розарій, освячений Йоаном Павлом ІІ, і 4‑сантиметровий дерев’яний хрестик. Він його отримав від матері Станіслава Ляталли, який загинув за шість років до цього у поході на Лхоцзе. На вершині їм вдалося зробити тільки один знімок, фотоапарат на такому морозі відмовився працювати.
Сертифікат, який видається урядом Непалу на підтвердження підкорення Евересту
Альпіністи повідомили на базу, що дісталися на вершину й залишили там розарій і хрестик. Швидше за все, раніше цього ніхто не робив. Перекручена почерговими отримувачами новина дістається на Радіо Вільна Європа. Редактори подають інформацію, що на горі Еверест встановлено перший хрест, заввишки 4 метри. Всі радіють, ніхто навіть не піддає сумнівам інформацію, яка виглядає насправді неможливою, беручи до уваги неймовірні труднощі зимового сходження у Гімалаях. Винести такий хрест туди було би просто рекордом.
Інформація дістається також і Ватикану, разом з приміткою, що альпіністи залишили там папський розарій. І одного дня поляки отримують таке вітання:
«Я радий і вітаю з успіхом моїх співвітчизників, перших підкорювачів найвищої вершини світу в історії світового альпінізму в Гімалаях. Зичу пану Анджею Заваді та всім учасникам подальших успіхів у цьому прекрасному спорті, який так сильно показує царственість людини, її здатність пізнавати і волю панувати над сотвореним світом. Нехай цей спорт, що вимагає такої великої сили духа, стане прекрасною школою життя, яка розвиватиме в вас людські цінності й відкриватиме повні горизонти людського покликання. На кожне сходження, також і на те, що відбувається щодня, сердечно вас благословляю». Підпис під цими словами поставив особисто Йоан Павло ІІ.
Після повернення до Польщі їх вітали як героїв. Однак Едвард Гєрек (перший секретар польської робітничої партії) не подає руки керівникові походу Анджею Заваді. Це — наслідок інформації про винесення хреста на вершину і привітання від Папи.
Незалежно від розміру хреста на Евересті, поляки записали свою сторінку в історії та діяннях віри. Діставшись на «дах світу», вони залишили по собі те, що найважливіше.
фінансово.
Щиро дякуємо!
