Христос любить кожну людину — це як?

Часто ми чуємо з проповідей, що Христос любить кожну людину. Що Він знає її серце, піклується про неї.

Ця звістка для багатьох із нас є надією, що є Той, хто дарує нам зцілення, вирішення проблем, до кого можемо прийти у будь-яку мить. Але є ще один, дуже важливий вимір цієї любові, про яку ми не так уже й часто роздумуємо. І про неї я б хотіла нагадати.

Уявімо собі ситуацію. Хтось приносить нам звістку, що десь на вулицях Нью-Йорка є одна людина. Це — злочинець. Торгує наркотиками. І сам час від часу їх вживає, щоб розважитись. Які емоції та почуття викликає у нас така новина? До яких дій спонукає? — швидше за все, людина, яка почує таку звістку, не приділить їй більше ніж чверть хвилини свого часу. Може, скаже у відповідь: «О, ідіот», а може, навіть так не зреагує. Бо не варто на це витрачати навіть час. На якогось наркоторговця із Нью-Йорка.

Тепер уявімо іншу ситуацію. Нам кажуть, що наркоторговець і частково наркоман живе у нашому місті. В сусідньому кварталі. Ця новина трохи більше приверне увагу. Бо спитаємо, а чи часом не ходить він увечері в мене під під’їздом, або під школою, де навчаються наші діти або діти наших сусідів. Якщо виявиться, що цей чоловік більш-менш безпечний — обійдемося кухонною бесідою і забудемо про справу.

Геть інакше будемо реагувати, якщо наркоторговець і частково наркоман — це людина з родини, близький друг, син чи брат, або людина, яка живе з тобою в одній хаті. Я переконана, що в кожного християнина буде боліти серце за таку людину. Він не зможе спокійно спати, буде молитися, вмовляти, думати, як допомогти. Після почутої звістки про чергову партію наркотиків, якою торганув цей бідолага, ми будемо продумувати різні сценарії, як пояснити, зупинити, врятувати, з якого боку підійти. Ми будемо плакати від думки, що ця людина у небезпеці, бо руйнує своєю поведінкою життя, завдає непоправної шкоди здоров’ю; нам буде шкода, що вона втрачає багато для нинішнього життя і для вічності. Бо наркоман — це людина, приречена на смерть. Фізичну і духовну.

Що ближча людина до нашого серця, то глибше ми переживаємо за неї. І нам не байдуже, що з нею відбувається, які вона має взаємини з суспільством, які наслідки свого життя і вчинків отримає, яким буде її розвиток і старість. Це любов близька. Оперта на максимальній присутності у житті людини.

Коли ми говоримо, що Христос любить кожного з нас і Він є близько, маємо на увазі саме таку любов. Як до людини з твого оточення, з якою ти зустрічаєшся віч-на-віч. Яка є цінною. Незалежно від того, у Києві вона живе чи у Нью-Йорку. Любов Христа — це любов, яка хоче передовсім врятувати від гріха і смерті, направити наші дороги, і якій не байдуже.

Коли говоримо про таку любов Христа, який любить кожну особу, — маємо заохочення до того, щоб будувати спільноту. Людей, які знають одне про одного, які наближаються настільки, наскільки це можливо, які опікуються, турбуються про іншого, як про когось зі свого дому. По‑людськи таку любов будувати майже неможливо, якщо не відгукуватися на заклик Христа бути одним і не прийняти рішення.

Кожна людина має власний світ, мрії, обов’язки, людей, із якими безпосередньо має справу та яким має бажання служити. Це і завдання, і покликання, яке ми хочемо пильнувати та реалізацією якого хочемо пишатися. Але через любов Христа до нас можемо мати співчуття до тих, хто десь далеко, поза нашими видимими життєвими горизонтами. Ми отримуємо це через Святого Духа, який спонукає та відкриває щось, що далеко і для багатьох людей не помітне. Саме тому у різних краях є люди, які моляться за інших, які живуть за сотні тисяч кілометрів, передають гроші, ідуть до них служити, намагаються підтримати. Саме завдяки такій Любові маємо місіонерів по всьому світу, які виїздять зі своїх домівок на роки, аби служити тим, хто в потребі. Не обов’язково наркоманам. Хоча їм теж. Але і політикам, бізнесменам, родинам, людям різних професій. Це є, власне, видимою любов’ю Христа до кожного.

А ще любов Христа до кожного — це любов до людини, яка у твоєму горизонті, в сусідньому дворі, але ти отримуєш здатність відкрити її потреби тільки за умови, що тебе торкнеться Святий Дух.

У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.