У неділю, 12 листопада, у Львові на Збоїщах Львівський митрополит РКЦ архиєпископ Мечислав Мокшицький освятив Дім милосердя для чоловіків та їдальню для вбогих, яку провадять брати-альбертинці.
На освячення притулку прибули численні священики, сестри св. Йосифа та сестри-альбертинки, а також підопічні братів-альбертинців, потребам яких і буде служити ця будівля.
У проповіді архиєпископ говорив про св. брата Альберта, його пошуки себе та Бога, його спробу стати єзуїтом, яка завершилась розчаруванням і кризою духовного зростання, а також процес усвідомлення прагнення служити найбільш потребуючим, адже саме у їхніх обличчях він розгледів страждаючий та зневажений лик Христа, який відтворив на полотні у образі «Ecce Homo».
— Знавці мистецтва кажуть, що образ «Ecce Homo» незавершений і таким залишиться назавжди. Я роздумував над тим, чому бр. Альберт не закінчив цього образу. Мене переконує лише одна відповідь: переконання, що із цього зображення пливе до нас духовний заповіт, яким є заклик до невтомного домальовування цього образу, але не фарбами, а своїми вчинками. Святий брат Альберт залишив нам цей образ і дав зрозуміти, що завжди і всюди потрібна постава милосердної любові до ближніх. Тому ніколи не завершиться справа любові, вона завжди буде актуальна. І цей дім стає для нашого міста живою іконою «Ecce Homo». (…)
Дякую спільноті братів-альбертинців за реалізацію у Львові заповіту свого засновника і за цей дім, який є живим свідком бути добрим, як хліб.
У цій урочистій та довгоочікуваній події взяв участь Генеральний Настоятель Згромадження братів-альбертинців Старший брат Павло Фліс. У коментарі для CREDO він розповів, чому, маючи багато пропозицій, брати прийняли запрошення митрополита Мокшицького, а також про специфіку свого служіння та сподівання львівської спільноти братів:
— Брат Альберт має таку харизму, якої потребують всюди. Ісус обіцяв, що бідні будуть завжди. Неважливо чи держава багата чи бідна, багато грошей чи немає зовсім – бідні є завжди. Тому що найбільша бідність – це бідність людського серця. Часами бідні у матеріальному сенсі люди здатні дати більше, ніж ті багаті. І їхня здатність ділитися і є найбільшим багатством.
Наше повернення до Львова — це одна із багатьох пропозицій, які до нас постійно надходять, але братів мало і ми не можемо прийняти всі запрошення. Проте Львів для нас важливий тим, що брат Альберт прийшов служити до Львова вже через чотири роки після того, як розпочав свою діяльність у Кракові. Ми повертаємося до нашого коріння і, можна сказати, що якось чудесно так склалося, що одночасно прийшли з нами сестри, точно як 125 років тому. Брат Альберт тоді також приїхав до Львова разом із сестрами.
Нас запросив архиєпископ. Ми не маємо власних грошей. Живемо із того, що отримаємо від інших. Ми фактично переказуємо потребуючим те, що дадуть нам добрі люди, які нам даючи вірять, що ми це добре використаємо. І Львів не виняток – ділянку під будівництво нам надала Львівська архидієцезія, гроші на будівництво нам дала німецька організація Renovabis та інші добродії. Як буде далі – побачимо. Ми не маємо відкладених коштів, тому будемо діяти з надією на підтримку небайдужих людей. Вже є особи, які обіцяли нам допомагати. Побачимо. Я вірю, що якщо ми добре будемо виконувати своє служіння, то Бог подбає про те, щоб ми мали засоби для цього.
Загалом в Україні ми працюємо вже 15 років. Почали від Запоріжжя. Для нас важливо ввійти в середовище, зрозуміти його проблеми, побрататися з людьми, яким хочемо допомогти і тому все у нас відбувається повільно. Брат Марек приїхав до Львова 6 років тому і спершу познайомився з середовищем за допомогою сестер св. Йосифа, служачи хворим у їхніх домах і завдяки цьому сьогодні тут стільки людей — ми мали кого запросити.
Після Святої Меси архиєпископ освятив усі приміщення Дому милосердя, подарував братам образ св. Йоана Павла ІІ, який за часів свого понтифікату мав у спальні зображення св. бр. Альберта, якого дуже шанував.
фінансово.
Щиро дякуємо!
