«Відповідальність» і «пам’ять» є «щепленням» проти вірусу байдужості, який «небезпечно вражає наші часи, коли ми є дедалі більше сполучені з іншими, але дедалі менше уважні до інших».
Про байдужість як корінь ненависті Папа Франциск говорив, зустрічаючись у понеділок, 29 січня 2018 р., з учасниками Міжнародної конференції на тему відповідальності держав, інституцій та окремих осіб за боротьбу з антисемітизмом та злочинами на ґрунті антисемітської ненависті.
«Я пам’ятаю ту оглушливу тишу, яку пізнав під час свого візиту в Аушвіц-Біркенау, тишу тривожну, яка залишила місце тільки на сльози, молитву і прохання про прощення», — сказав Франциск, згадуючи свої відвідини концтабору 29 липня 2016 року.
У своїй промові Папа виокремив слово «відповідальність», наголошуючи: «бути відповідальним означає бути здатним відповісти». Тож мова не лише про те, щоб вивчати причини насильства, але й «бути готовими й дієвими», відповідаючи на них.
«Тому неприятелем, проти якого слід боротися, є не лише ненависть в усіх її формах, але також — сягаючи ще глибше до коренів — байдужість. Бо саме байдужість паралізує та перешкоджає робити те, що правильне, також і тоді, коли знаємо, що воно є правильним», — сказав Папа.
«Не втомлююся повторювати, що байдужість — це вірус, який загрозливо поширюється в наших часах, у часах, коли ми дедалі більше сполучені з іншими, але дедалі менше уважні до інших. Однак контекст глобалізації повинен допомогти нам зрозуміти, що ніхто з нас не є островом, що ніхто не зможе отримати майбутнє миру без гідного прийдешнього для всіх людей».
Посилаючись на біблійну розповідь про діалог між Богом та Каїном, Святіший Отець підкреслив: байдужість є «підступним лихом», яке підкрадається до людини з найдавніших часів. «Хіба я сторож своєму братові?» — каже Каїн. Йому байдуже, і в цьому — «злобне коріння», що веде до відчаю та безмовності.
Тож яке «щеплення» можемо застосувати щодо «вірусу байдужості»? Папа запропонував шукати відповідь у старозавітній Книзі Второзаконня, в якій Мойсей, після довгої мандрівки пустелею, заповідає народові: «Пам’ятай про увесь пройдений шлях». Пам’ятати означає щось більше, ніж думати про минуле чи згадувати. Пам’ятати означає «повертатися із серцем», творити пам’ять не лише про приємне, але «про увесь пройдений шлях».
«Аби повернути собі нашу людяність, аби відновити людяне сприйняття дійсності й подолати численні ганебні форми апатії до ближнього, нам потрібна ця пам’ять, ця здатність залучатися разом в тому, щоб спогадувати. Пам’ять — це ключ до майбутнього, й на нас лежить відповідальність за те, щоби передати його належним чином майбутнім поколінням», — сказав Глава Католицької Церкви. За цієї нагоди він згадав документ ватиканської Комісії в справах стосунків із єврейством, оприлюднений 20 років тому. Його назва — «Ми пам’ятаємо. Призадума над Шоа».
«Цей текст говорить про пам’ять, яку ми як християни маємо зберегти разом із нашими старшими братами — юдеями. Не йдеться, однак, просто про згадування минулого. До пам’яті нас зобов’язує також спільне минуле юдеїв та християн, оскільки “немає майбуття без пам’яті”. Сама історія є memoria futuri». Щоб будувати нашу історію, яка «або буде спільною, або не існуватиме», зазначив Папа, ми потребуємо «спільної, живої та довірливої пам’яті». Така пам’ять не перебуває в полоні образи, але, «навіть пройшовши через ніч болю», відкривається на надію. І Церква, додав Франциск, бажає «простягнути руку» та «пам’ятати й спільно прямувати вперед».
У цьому контексті Єпископ Рима згадав соборне вчення щодо стосунків Вселенської Церкви з юдаїзмом та рішуче засудження антисемітизму в усіх його проявах.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Radio Watykańskie
Фото: Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
