Аби когось пізнати, потрібно з ним розмовляти, бо знати людину означає набагато більше, ніж тільки знати, як вона виглядає.
На жаль, часто навіть у сім’ях ми не маємо часу пізнавати людину, з якою живемо. Як розмовляти з підлітком?
«Пізнавати» — точне слово, бо це процес, який ніколи не завершується, бо внутрішній світ людини є також нескінченним, він змінюється і розвивається з перебігом років. Батькам має бути особливо важливо пізнавати своїх дітей. Досвід показує, що зовсім нелегко заохочувати дитину, а особливо підлітка, розповісти щось про себе.
Дуже часто батьки самі несвідомо закривають своїх дітей і себе на діалог, а власне діалог є найкращим шляхом для пізнання іншої людини.
Перший принцип комунікації з підлітком — терпеливо слухати. Нічого не кажучи, не переконуючи, не займаючись у цей час чимось іншим. Це дуже важко, особливо коли різні коментарі й поради самі злітають нам з уст. Молоді люди часто не хочуть нічого чути, вони хочуть тільки виговоритись. Якщо вони побачать, що їх слухають, тоді будуть охоче говорити. Щоб легше відкривати дитину на діалог, потрібно поділяти її зацікавлення. Деколи вартує послухати музику, яку слухає дитина, переглянути з нею фільми, які їй до вподоби, прочитати ті ж книжки…
Прислухайся до потреб дитини, дозволь їй мати власні інтереси і, наскільки можливо, підтримуй її. Якщо не можеш брати в них участь, то не недооцінюй їх і не висміюй. Не висміюй смаки підлітка, його симпатії, спосіб вирішення якоїсь справи тощо.
Також можна допомогти своїй дитині «відкритися» тоді, коли почнемо самі розповідати про те, чим займаєшся, що тішить у роботі і в житті. Це не обов’язково спрацює з першого разу, але, розповідаючи про своє життя, ми заохочуємо дитину робити так у відповідь. І коли вона нарешті почне щось розповідати, тоді… слухаймо!
Є кілька правил, що допомагають полегшити відкриття до діалогу:
1.Не влаштовуй допиту, ставлячи забагато запитань.
2.Завжди терпеливо вислуховуй відповіді.
3.Стався до підлітка не як до дитини, а як до партнера.
4.Час від часу попроси дитину про допомогу чи пораду.
5.Уникай «проповідей», фраз на зразок: «Коли я була в твоєму віці…».
6.Говори коротко і конкретно.
7.Не порівнюй: «Інші мають кращі оцінки, а ти що?» або: «Нічого не вмієш, як і твоя мама».
8.Не критикуй, а поясни свої очікування.
9.Не применшуй проблеми: «Нічого не сталось…»
10.Забороняючи щось, пам’ятай про аргументи й ніколи не кажи: «Ні, бо ні. І крапка», «Забороняю тобі, і все», «Поки ти живеш у моєму домі, мусиш робити те, що я тобі кажу».
11.Не маніпулюй дитиною, кажучи: «То я так для тебе стараюся, а ти що?»
12.Не давай наказів: «Ти мусиш так зробити, бо я так кажу….», а попроси чи запропонуй вибір.
13.Не ний!
14.Частіше хвали підлітка, навіть за дрібниці.
15.Не підвищуй голосу, а дозволь синові чи доньці представити свою точку зору.
16.Якщо дитина про щось запитує, завжди пояснюй їй своє бачення.
17.Не винось вироків: «Ти ніколи цього не навчишся», «Мені постійно соромно за тебе».
Діалог — це радше прийняття рішення, аніж представлення своїх поглядів. Він є шляхом до розуміння іншої людини, наближення до неї та співпраці з нею. Діалог є шляхом батьків до дитини.
Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
