Світ

Як виглядає Страсний тиждень у різних країнах світу

28 Березня 2018, 10:24 3277

Страсний тиждень триває. Хоча Церква по всьому світу відзначає ті ж самі великі події, звичаї в кожному куточку світу різні. Ми вибрали найцікавіші з них.

Для близько 1,7 млрд католиків, протестантів і православних у світі Страсний тиждень почався у Вербну неділю. З цим кульмінаційним періодом літургійного календаря в різних частинах земної кулі пов’язані різні звички. У бразильських містеріях Страстей Господніх беруть участь зірки екрану; в іспанській Севільї у Велику П’ятницю на вулиці виходять десятки процесій; на Філіппінах деякі католики для демонстрації своєї віри дозволяють себе розіп’ясти.

Великдень — найстаріше і найважливіше християнське свято. Нікейський Собор у 325 р. визначив, що воно має відзначатися в першу неділю після першого повного місяця весни. Таким чином, це свято може випадати в період із 22 березня по 25 квітня. Православ’я, в якому Великдень не тільки найважливіше свято, але й має унікальний ранг «свята свят» (або «свята над святами»), відзначає його зазвичай трохи пізніше, ніж західне християнство, хоча кожні кілька років обидві дати збігаються.

Ці відмінності обумовлені двома причинами: по‑перше, дотриманням більшістю помісних Православних Церков (а число їхніх вірних оцінюється в близько 300 млн чол.) юліанського календаря (за старим стилем), що «запізнюється» щодо григоріанського на 13 днів; і по‑друге, дата Пасхи завжди повинна припадати на неділю після юдейської Пасхи. 

Як і у випадку інших свят, багато звичаїв, що пов’язані з Великоднем, беруть свій початок від язичницьких традицій. Барвисто пофарбовані яйця вже були відомі, наприклад, за п’ять тисяч років перед тим у Китаї. Ритуали, пов’язані з вогнем, існували в багатьох примітивних культурах у зв’язку з приходом весни або святами на честь мертвих. У східній традиції — наприклад, у Білорусі, Україні та Росії — поширений звичай відвідування кладовищ всією родиною. На могилах влаштовують частування, щоби разом із предками «поділитися» радістю Воскресіння Господнього.

 

Іспанія

Велика П’ятниця — головний день традиційних урочистостей Великого тижня в Іспанії. Відомі процесії в Севільї. Відразу після півночі на вулиці виходять найважливіші процесії: Ісуса Вседержителя, Божої Матері надії та Божої Матері з базиліки Макарена. Ці ходи на світанку повертаються до своїх храмів і каплиць, аби звільнити місце для інших процесій. У Севільї існують 52 архибратства, кожне з яких перетинає місто в окремій процесії. Загалом вони мають близько 100 «pasos», тобто сцен Страстей. Всі «pasos», які несуть на плечах, ідуть у процесії під час Великого тижня. В Арагоні смерть Христа традиційно оголошує бій сотень барабанів. У деяких містах, наприклад, в Кордобі, палять так званих «Іуд».

 

Бразилія

Урочисті процесії під час Великого тижня також відбуваються в Бразилії — залежно від регіону — між Страсними Вівторком і П’ятницею. Чоловіки зазвичай виходять з церкви, збираються в одній точці місцевості та несуть статую Ісуса під тягарем хреста, в той час як жінки починають ходу з іншого храму, йдучи за статуєю Божої Матері. У призначеному місці, часто на головній площі міста, відбувається «скорботна зустріч Матері з Сином». Тут священик виголошує гомілію. Після закінчення проповіді формується одна спільна процесія з двома статуями, під час якої відправляється Хресна Дорога.

Містерії Господніх Страстей відбуваються в різних частинах країни. З 1992 року у Велику П’ятницю театральна трупа «Roca Cacacultura» ставить сцени Страстей у найбільшому бразильському «фавелі» — нетрях — Rocinha в Ріо‑де‑Жанейро. Минулого року виставу дивилися близько 10 тис. чоловік.

Мабуть, найвідоміша містерія, яку грають вже понад сорок років, відбувається в місті Новий Єрусалим у штаті Пернамбуку. В ній беруть участь близько 500 акторів, зокрема, відомі публічні особи. У попередні роки роль Марії Магдалини зіграла Міс Бразилія Наталя Ґімараеш. Уся вистава ділиться на дев’ять сцен, розташованих у різних частинах міста, і публіка переміщується разом з акторами. У дійстві беруть участь десятки тисяч людей.

 

Філіппіни

У селі Кутуд — за 80 км на північ від філіппінської столиці Маніли — існує звичай добровільного розп’яття у Страсну П’ятницю. Зазвичай, йому піддається кільканадцять чоловік. За кілька годин до розп’яття на хресті напівголих добровольців, одягнених в каптури, бичують бамбуковими прутами і палицями з уламками скла. Попри високий ступінь жаху, атмосфера святкова — продається пиво, морозиво і, навіть, сувенірні батоги. Високі гості можуть спостерігати за розп’яттям зі спеціальних оглядових майданчиків.

З шістдесятих років ХХ століття містерії в Кутуді перетворилися з місцевої традиції на видовище для туристів, яке широко висвітлюється в ЗМІ. Розп’яття стали влаштовувати і в інших частинах Філіппін. Католицька Церква, вірні якої становить близько 80% із майже 90 мільйонів жителів цієї країни, критикує криваву традицію як перекручення віри.

Свічка й вогонь

Символіка пасхальної свічки має дуже давню традицію. Вона була відома ще в 384 р. в італійській П’яченці. У VII столітті великодні свічки використовували в усіх церквах Риму. З того же періоду походять знайдені в Іспанії перші свічки, прикрашені хрестами та грецькими літерами альфа і омега. В Єрусалимі віддавна і донині плекався звичай передачі світла пасхальної свічки всім учасникам богослужіння. Великодня свічка — пасхал — символізує воскреслого Христа та є ознакою його присутності. Її запалюють у Велику Суботу на початку літургії Пасхальної Вігілії біля палаючого багаття, яке освячує священик. Потім пасхал вносять до темної церкви, співаючи «Exsultet» — хвалебну пісню І століття, що прославляє «magnalia Dei» — великі діла Божі, вершиною яких є Воскресіння.

У Велику Суботу в Австрії, Німеччині та частково Швейцарії існує звичай запалювати ввечері «Великодній вогонь». Запалюють його також мешканці Тіроля, навіть на вершині Міттагскогель, висотою 3200 м. У Каринтії також побутує звичай передавати «Великодній вогонь» від хати до хати.

У Православній Церкві протягом багатьох століть існує традиція так званого благодатного вогню, який чудесним чином запалює увечері Великої Суботи в єрусалимській базиліці Гробу Господнього місцевий патріарх. Православні вважають, що цей вогонь сходить із неба, оскільки його не запалює ніхто з присутніх, і це стосується тільки православних, тоді як жодна з інших Церков, чиї вірні мають свої каплиці в цьому храмі (католики і вірмени), не мають такої честі. Від свічки патріарха вогонь запалюють інші, і незабаром базиліка, що перед тим перебувала в темряві, освітлюється тисячами свічок. Вже протягом декількох років «благодатний вогонь» доставляється літаком і до України.

 

Яйце

Після ділення свяченим яйцем під час урочистого великоднього сніданку в багатьох регіонах Європи, зокрема в західному, існує звичай розбивати яйце монетами, яйце об яйце або яйце об чоло. У Мексиці об голову розбивають так звані каркаронес — висушену шкаралупу від яєць, наповнену конфетті.

Ще п’ять тисяч років тому китайці дарували барвисто розписані яйця на початку весни. Яйце було для них символом родючості. Так само як у єгиптян і німців, воно також відіграє символічну роль в юдаїзмі. Разом із спеціальним кренделем яйця нагадують про циклічність і постійність життя.

Звичай дарувати червоні крашанки на Великдень був відомий вже в перші століття християнства у Вірменії. Яйця червоного кольору, відомі до цього дня в Православній Церкві, нагадують своїм кольором живого Воскреслого Христа і пролиту Ним кров. Наприклад, в Австрії до Першої світової війни крашанки фарбували тільки в такий колір. Звичай оздоблення яєць у різних техніках у Західній Церкві сягає ХІІ‑ХІІІ  століття.

Ще й донині в Білорусі, Словенії, частково також в Австрії та Німеччині зберегли звичай фарбування яєць травами і першими паростками зерна. В Білорусі та Литві найпопулярніша техніка декорування яєць — воскування і гравірування.

Переклад CREDO за матеріалами: Deon, Business Visit

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: