Важко перемагати не голод, а спокуси, які є звичайними забаганками

Уже багато було сказано про те, що таке піст Даниїла, детально описано схеми та системи, а сьогодні ми хочемо вас познайомити з людиною, яка десять днів використовувала усе це на практиці.

Отець Ципріан Костшева, пауліст, який працює у Львові та разом зі своїми співбратами займається видавництвом св.Павла, книгарнею і Католицькою Радіопрограмою, радо погодився розповісти про новий для себе досвід, про те, що його надихнуло і спонукало розпочати цей доволі суворий піст. Також розповідає про те, які зміни відчув та як собі радив протягом усього часу.

— Піст Даниїла — це доволі сувора великопісна практика, до якої вдаються не так багато людей. Не кожний відважиться пройти через таке, а як відважилися Ви?

— У моєму випадку це медіа. Не буду приховувати, що інтерв’ю на CREDO, яке я не повністю розумів, бо було українською, зіграло не останню роль. Я зрозумів, що йдеться про піст, потім — що йдеться про піст Даниїла; а коли у кадрі з’явився букет овочів, то я вже почав задумуватися. Крім того, я дивився відео відомого польського домініканця о.Адама Шустака, який також розпочав у Попільну Середу піст Даниїла. А ще ми у нашій редакції Католицької Радіопрограми готували ефір на цю тему, і все в понеділок зранку, після недільного ефіру. Я ще поснідав як зазвичай: яєчня, хлібчик, а вже від обіду розпочав піст Даниїла.

Я передивився кілька допоміжних відео, щоб знати, скільки чого і як саме я можу їсти, і на початку дав собі час у десять днів. Власне сьогодні, ось зараз, коли ми розмовляємо, якраз минає десять днів. І скажу щиро: маю бажання продовжити. Не знаю поки ще чи на тиждень, чи довше, але точно не більше ніж на 21 день, щоб не нашкодити. Але я наповнений внутрішнім спокоєм і бажанням продовжувати. Тож поштовхом стали медіа, але головною причиною став мій намір, у якому я постую.

— Кажуть, що найскладнішими є перші три дні.

— Це правда. Організм бунтує, адже звик щодня отримувати певну кількість калорій. А піст Даниїла складний не лише тому, що треба їсти тільки овочі, а переважно тому, що суттєво зменшується кількість калорій — лише 800. Тобто ми вживаємо овочі в обмеженій кількості. І не всі можемо їсти.

І це мене здивувало найбільше. Адже не можна вживати тих, на яких, на мою думку, все би і мало базуватися!

Звичайне наше харчування базується на таких простих і звичних продуктах, як картопля, хліб, стручкові (які я особисто дуже люблю), але усе це заборонене у пості Даниїла, і я вже десять днів не їв жодної квасолинки, жодного горошку, а це так сумно (сміється).

— Ніхто не питав навіщо це Вам, адже Ви, як священик, і так маєте достатньо зречень?

— Скажу так: аби додати собі якоїсь впевненості й попросити друзів та знайомих про підтримку, я написав про свої наміри на Фейсбук. І дуже багато людей залишили коментарі підтримки й заохочення, багато хто написав, що також переживають зараз піст Даниїла — хтось уперше, хтось вже укотре. Обіцяли духовну підтримку. Проте з’явився також і негативний коментар. Я отримав повідомлення від однієї знайомої, яка написала, що це не по-євангельски — хвалитися тим, що постиш. І процитувала фрагмент, усім нам відомий, із Євангелія, про те, щоби постити не напоказ, а для Бога. На що я відповів, що на противагу тим євангельським постувальникам — немитим і нечесаним, я якраз випромінюю радість і хочу нею ділитися з іншими. Не впевнений, що я її переконав, але, можливо, колись, із часом вона зрозуміє: я «похвалився» тим, що постую, не заради того, щоб робити із себе страждальника, як книжники та фарисеї, яких критикує Ісус, але щоб додати собі впевненості — адже як про щось комусь розкажеш, то вже не так легко буде «зістрибнути».

З іншого боку, вийшла така добра справа, що інші також здобулися на відвагу розповісти про свій досвід, про те, що постують і як це важливо для них. Словом, важливі тут, як і будь-де, — наміри. Суперечливості будуть завжди. Ісус також не всім подобався.

— Від чого було найважче відмовитися? Переважно всі сумують за кавою.

— До «розставання» з кавою я готувався заздалегідь, навіть ще не плануючи посту Даниїла, але просто на час самого Великого Посту. Але мушу зізнатися, що під час посту Даниїла я випив одну каву — малу чорну, без молока і без цукру, але таки випив. Я був гостем у знайомого священика і він хотів мене пригостити, тому я вважав, що неналежним буде показувати якісь «коники».

— Важливо розуміти, що між постом та дієтою все ж ціла прірва. І думаю, що варто про це поговорити.

— Різниця справді надзвичайно велика, але межа дуже тонка. Дієта це також пісна практика, але їй бракує важливих елементів — молитви й милостині, що для християн є невід’ємними елементами посту. Ми знаємо, що піст дуже важливий, але якщо з нього не випливає молитва і милостиня, то це нічого не дає. Особисто для себе я сформулював таку сентенцію: дієта — це піст без молитви і милостині. І після тих десяти днів я це дуже добре почав розуміти.

Якщо подивитися на піст Даниїла, то це здорове харчування, суттєва втрата ваги, яка є радісним проявом цього посту, і якби ми не просили Бога про підтримку й допомогу у складні моменти спокус, то все це легко перетворюється на дієту. Отже, тут варто все ж зосередитися на тому, щоби вчутися у те, що переживав Ісус, який також постив, страждав, помирав за нас, а також зміцнюватися молитвою та духовними практиками, намірами, в яких ми постимо. Пам’ять про те, заради чого ми постимо, дуже допомагає. У мене також, як я вже згадував, є намір, у якому постую, дуже важлива для мене справа, якої я не буду озвучувати, але скажу: у певний момент я подумав, що, можливо, самої молитви у цьому наміренні замало. Бракує мені ще милостині, але це лише питання часу, бо я вже знаю, кому хочу допомогти матеріально, і я це зроблю.

— Вже з’явилося відчуття вислуханості чи прийняття? Які взагалі відчуття, після десяти днів боротьби з тілом та духом?

— Я спостерігаю за собою і бачу, що вже певні зміни відбулися. Як священик, я зобов’язаний щодня молитися Бревіарій; як пауліст я зобов’язаний щодня до годинної адорації Пресвятих Дарів. І протягом тих десяти днів усі ці практики набули іншого відтінку: перестали бути рутинними, я став зосередженішим. Можливо, це не якась надзвичайна зміна, але я і не був у якійсь духовній кризі; проте якість моєї молитви суттєво покращилася.

Якщо йдеться про відносини у спільноті, то я бачу, що панування над вимогами, які випливають із потреб шлунку, дає також краще панувати над язиком. Я зауважив, що став терплячішим, більш урівноваженим і мені це, щиро кажучи, дуже подобається. Саме тому я думаю, що варто продовжувати, бо мені бракує терплячості до інших. Якщо я можу панувати над своїми забаганками, то вірю, що зможу запанувати також і над своїми вадами. Якщо пануємо над тілом, то і над духом стає легше панувати. І піст Даниїла у цьому дуже допомагає. Бо можна перенести на духовне життя те, що ми змогли зробити з тілом. Головне — запросити до цього Бога. За ці десять днів у мене під час адорацій народилися деякі роздуми, які я собі записав.

— Дуже заохочую ними поділитися, адже це ті думки, які виникли не з теоретичних роздумів, а з практичного досвіду.

— Важко перемагати не голод, а спокуси, які є звичайними забаганками, особливо протягом перших 3-4 днів.

Доброму посту допомагає день доброї праці, і навпаки: якщо ми добре попрацювали, то і піст нам вдається краще. Немає часу на дурниці та зайві думки.

Ще одна така справа: через кілька днів ми починаємо зауважувати, що втрачаємо вагу, і тут з’являється спокуса зосередитися на цьому моменті. Я втратив майже 10 кг. Тому тут треба вважати, щоби зберегти баланс між контролюванням втрати ваги і захватом від її втрати. Тобто краще важитися раз на декілька днів.

— Дякуємо за те, що поділилися із нами досвідом, а також роздумами та враженнями.