Як сповідаються жінки?

Ну, власне. Як священики сповідають жінок, і чи вони у цій царині відрізняються від чоловіків?

На це запитання відповідає о.Єронім Стипа OFM, доктор моральної теології. Всупереч тому, що можна подумати про цю тему, текст призначений не виключно для жінок!

— Не існує якихось «специфічних гріхів», які би скоювали тільки чоловіки або тільки жінки. Загалом, як люди, ми грішимо в тих самих моральних категоріях, тільки з різною частотою. Гріхи нікому не чужі.

Францисканець при цьому підкреслює, що як чоловіки і жінки ми по-різному переживаємо свою духовність. Інакше підходимо до моральних проблем, бо інакше функціонує чоловіча й жіноча психіка. Вона має вплив на те, як ми переживаємо сповідь.

І як це у жінок?

— У жінки вищою сферою в характері є емоційність. Це специфіка жінки. Об’єднання розуму, серця і чуттів. Мозок чоловіка «складається з багатьох ящичків», і в кожний конкретний момент він може зосередитися на якомусь одному «ящичку». Мозок жінки має не менше «ящичків», але вони всі між собою постійно поєднані, — каже о.Єронім.

Коли жінки приходять до конфесіоналу, то завдяки своїй інтуїції вони мають краще самопізнання, можуть легше назвати обставини гріха, дивляться глибше, до коренів проблеми.

Натомість чоловіки дивляться більше «за списком»: те, це, оте, і амінь. Жінки здатні добре проаналізувати свої вчинки. Вони багатші на почуття, емпатію. В серці мають величезне прагнення добра, краси, гармонії, а насамперед — любові. Саме любові вони потребують достоту як повітря…

Жінка більше, ніж чоловік, відкрита на світ релігії та на духовність. На духовні проблеми вона дивиться набагато делікатніше, облагородженіше. Здатна у конфесіоналі розрізняти нюанси. Чоловік іде «по поверхні», називає речі на ім’я, і все. Жінка входить углиб, у реакцію психіки, розпізнає приховані мотивації. Її світ багатший на переживання.

Багатші, але нестійкі

— Мусимо пам’ятати, що у жінок є особливі періоди у місяці, коли вони стають нервово чутливими, більш дратівливими. За це вони себе не повинні катувати, а чоловіки повинні їх підтримувати, — звергає увагу священик.

Нервова рівновага у жінок постійно піддана коливанням. У чоловіків зовсім інакше. Францисканець наводить слова Ванди Пултавської, яка колись сказала, що жінці тяжче бути людиною, оскільки вона носить у собі безліч бурхливих настроїв.

Змінність почуттів стає мотором численних вад у жінки: злосливості, критиканства, балакучості, керування симпатіями і антипатіями. Отож, не всі вони викликані злою волею, почасти також фізіологією.

Складно для нареченого, чоловіка і… сповідника

Сфера почуттів у жінок дуже широка, розгалужена, і буває складною для розуміння чоловіків чи наречених, — але також і для священика в конфесіоналі, який повинен це відповідно розпізнавати.

— Коли жінка оцінює дійсність, вона може більше керуватися почуттями, ніж конкретними фактами. Сповідник інколи має з цим проблему. Часто жінки приносять до конфесіоналу свої рани і плачуть над собою. При цьому там не завжди є реальні труднощі. Пенітентка хоче викликати співчуття. Це саме по собі не є погане, бо в конфесіоналі ми можемо прагнути розради. Це одна з ролей сповідника.

Священик у такі моменти повинен скерувати каяницю до праці над собою в царині терпеливості, витривалості у труднощах.

Але надміру сильне нарікання на ближніх має бути відзначене у сповідях. На жаль, буває так, що жінка, перш ніж добереться до суті своїх зізнань, викладе цілу структуру гріховності своєї сім’ї: а то чоловік, а то діти, а то свекруха. В таких випадках ідеться більше про перелік вад інших людей, ніж про зізнання у власних вадах.

Потрібен постійний сповідник

— Жінка має більшу здатність до споглядання і тривалої молитви, ніж чоловік. Тому жінки частіше шукають сталого доброго сповідника. Вони хочуть переходити на вищий рівень духовного розвитку. Очікують конкретних порад, допасованих до їхньої індивідуальної ситуації, — і це прекрасно. Вони не хочуть штампованих повчань, — розповідає священик.

Отець Єронім нагадує, що зовсім не кожний сповідник може бути духовним керівником. Але, як каже свята Сестра Фаустина, треба молитися про керівника душі.

Францисканець пояснює, що жінка у конфесіоналі має тенденцію губитися у дрібницях і подробицях, інколи надмірно зосереджується на додаткових обставинах, перш ніж дійде до суті сповіді.

— Жінка має потребу акцептації та сприйняття у конфесіоналі з повагою і делікатністю, — і цього повинна очікувати, — але це не означає, що священик не може зробити їй зауваження. Просто він повинен це зробити по-батьківськи, — застерігає реколекціоніст.

Поради, але не життєві рішення

Отець Єронім розповідає, що жінки приходять до конфесіоналу з великим болем серця, коли, наприклад, не складається спілкування з чоловіком. І це добре, що вони хочуть ділитися зі священиком своїми зраненнями, наприклад, коли справа стосується фізичного чи психічного насильства, алкоголізму чоловіка чи його зрад.

— Однак ніколи не можна очікувати від сповідника якихось радикальних розв’язань. Священик не повинен казати: «Залиш цього страшного чоловіка» або «залишся з ним і будь героїнею». Чому? Бо сповідник не може «ставити питання ребром». Це життя жінки і вона сама має вирішувати, а не священик за неї. Вочевидь вона має право ділитися проблемами, а священик має показати обидві сторони медалі, висвітлити наслідки, надати різні можливості розв’язання ситуації.

Мацєй Райфур, Wiara. Переклад:  CREDO