Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ІІІ Великоднього тижня
Тими днями Савло, ще дихаючи погрозою і вбивством на Господніх учнів, підійшов до первосвященика й випросив у нього листів у Дамаск – до синагог, аби тих, кого знайде послідовниками тієї Дороги – чоловіків і жінок, привести зв’язаними в Єрусалим.
Коли ж він ішов і наближався вже до Дамаска, раптом його осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?»
А він запитав: «Хто ти, Господи?»
Він же відповів: «Я – Ісус, якого ти переслідуєш! Тож устань, увійди до міста, і скажуть тобі, що тобі потрібно робити».
Люди, які подорожували з ним, стояли й дивувалися, бо чули голос, але нікого не бачили. Савло ж підвівся із землі, і хоч очі його були відкриті, він нічого не бачив. Тож, ведучи його за руку, вони ввійшли в Дамаск. Три дні він не бачив, не їв і не пив.
У Дамаску був один учень, на ім’я Ананій. І Господь у видінні сказав йому: «Ананію!»
А той відповів: «Ось я, Господи!»
Господь же промовив до нього: «Встань, піди на вулицю, що зветься Прямою, в домі Юди шукай тарсянина на ім’я Савло, бо ось він молиться і у видінні він побачив, що муж на ім’я Ананій увійшов і поклав на нього руки, щоб він прозрів».
Та Ананій відповів: «Господи, чув я від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він наробив твоїм святим у Єрусалимі! І тут має владу від первосвящеників ув’язнювати всіх, хто кличе Твоє Ім’я».
А Господь йому сказав: «Іди, бо він у Мене посудина обрана, аби пронести Моє Ім’я перед язичницькими народами, перед царями і перед синами Ізраїля. Я, отже, покажу йому, скільки має він постраждати за Моє Ім’я!»
Тож Ананій пішов, увійшов до хати, поклав на нього руки й сказав: «Савле, брате! Господь послав мене – Ісус, який з’явився тобі в дорозі, котрою ти йшов, – щоб ти прозрів і наповнився Духом Святим».
І вмить наче якісь луски відпали з його очей, і він став бачити. Вставши, він був охрещений і, прийнявши їжу, укріпився. Декілька днів він пробув з учнями, які були в Дамаску. І в синагогах він відразу ж почав проповідувати Ісуса, що Він – Син Божий.
Діян 9, 1-20
Савло виходить на перший план, щоб надовго зайняти нашу увагу. Співучасник вбивства Стефана, переслідувач християн, тепер він їде до далекого Дамаска, аби «знайти послідовників тієї Дороги». Новий рух послідовників Ісуса називають «Дорогою».
Але по дорозі все перевертається: Савло падає в пил шляху і чує голос, що кличе його: «Сауле, Сауле». Саме «Саул» — арамейською (або давньоєврейською), рідною мовою.
«Чому ти Мене переслідуєш?» Слідує логічне запитання: «А хто ти?» Саул додає слово, яке можна перекласти як «господар» або як «пан» (шанобливе звертання до незнайомця), або ж — «Господи» (Боже). Він не знає, з ким розмовляє. «Я — Ісус, якого ти переслідуєш».
Саул, може, ніколи сам і не бачив Ісуса, напевно не переслідував Його особисто, — але завдавав страждань учням Христа, тобто Його тілу, яким є Церква. Тому страждають не лише віруючі: з Ними страждає Христос.
Так іноді діє Господь. В історії не бракує подібних прикладів несподіваної зустрічі з Христом, що змінювала людей назавжди. Саул міняється. Він підводиться з пилу дамаської дороги, сліпим піде до міста, а спільнота — в особі Ананія — покаже йому Дорогу. Ананія каже: «Ісус, який з’явився тобі в дорозі, котрою ти йшов». Не та це була дорога.
Сьогодні можемо пригадати цю подію для того, щоб уміти жити з Саулами. Є люди, які щиро можуть вірити у свої погляди, що суперечать християнській вірі. Можуть переслідувати: завдавати клопотів, утруднювати життя, навіть фізично нищити. Повчання Ісуса про любов навіть до ворогів не має винятків. Лише добро змінює людей на краще.
Жертва Стефана не стала марною, його остання молитва була вислухана. Для завернення з неправильної дороги потрібні такі Стефани. І Христос — бо Він уміє переконувати!
фінансово.
Щиро дякуємо!
