Роздуми над Першим читанням на середу VII Великоднього тижня
Тими днями Павло сказав пресвітерам ефеської церкви: «Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву Бога, яку Він придбав своєю кров’ю. Бо я знаю, що після мого відходу увійдуть до вас вовки люті, які не будуть щадити отари. І з‑поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.
Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки, день і ніч, не переставав зі слізьми врозумляти кожного з вас. І тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Того, хто може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.
Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба підтримувати немічних і пам’ятати слова Господа Ісуса, який сам сказав: більше щастя в тому, щоб давати, ніж брати!»
Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма. Великий же був плач усіх; припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його, сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.
Діян 20,28-38
Прощаючись, Павло особливо звертається до пресвітерів Церкви, змальовуючи взірець пастиря. Увага пастирів має бути спрямована… на самих себе: «Пильнуйте себе та всю отару». Дбати про себе — теж непросте завдання священиків. Як легко себе погубити, вважаючи, що служу спасінню інших!
Потім Павло вживає вираз: «Отару, в якій вас Дух Святий поставив». Не «над якою», а «в якій», тому що пастир також є частиною Божої отари, Церкви, що придбана Богом собі на власність. І додає: «І тепер доручаю вас Богові та слову благодаті». Не пресвітерам доручається Боже Слово, а навпаки: вони доручені Божому Слову, що стоїть понад пастирями та будує й освячує всіх тих, що належать Христу! Всі аспекти, що важливі не лише для священиків, але й для мирян.
Тут у Діяннях Апостолів з’являється аграф, тобто слова Ісуса поза Євангеліями: «Більше щастя в тому, щоб давати, ніж брати!» Вислів, що добре вписується в дух Нагірної проповіді: «Давайте, і буде вам дано». Павло прожив це особисто, аж до дару життя. Я певен: кожен відчув на собі це блаженство, бо й справді — наше щастя не в нас!
фінансово.
Щиро дякуємо!
