Роздуми над Першим читанням на понеділок VIII Звичайного тижня, рік ІІ
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який зі свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі, – для вас, котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час.
З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями, щоб випробування вашої віри – набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, – виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа. Ви Його любите, не бачивши, ви вірите в Нього, хоча не бачите нині, радієте невимовною і преславною радістю, досягаючи мети вашої віри – спасіння душ!
1 Пт 1,3-9
Сьогодні розпочинаємо слухати й вчитися у класі святого Петра, поглибимо його Перше послання.
Люблю спостерігати заходи, а особливо сходи сонця. Коли спочатку одна частинка горизонту починає роз’яснятися, червоніти, жовтіти, а потім поступово з’являється саме сонце. Тоді на нього ще можна дивитися. Те сонце, яке — єдине — знає, що там, за горизонтом.
Святий Петро розпочинає лист з опису горизонту: віруючі в Христі покликані до живої надії, до спадщини нетлінної, непорочної, нев’янучої, тобто вічної. Відразу визначає мету нашої віри, а нею є вічність. Лише в перспективі вічності можна зрозуміти одну з головних тем послання: життя християн посеред страждань у цьому світі. Хто неспроможний подивитися ЗА земний горизонт — нездатний надати сенс і власному існуванню.
Важливо пам’ятати про покликання до вічності. Зосереджуючись на житті, на земному, втрачаємо відчуття вічності. Втрачаємо красу. Горизонт часу вже зажеврів прекрасними кольорами після Воскресіння Ісуса. Дивімось за горизонт!
фінансово.
Щиро дякуємо!
