Я брала на свої плечі багато обов’язків. Я була найтолковіша, найвідважніша. Усміхнена, для всіх мила і приємна. Охоче допомагала.
Ну просто взірець християнки!
Чому я не бажаю бути справною жінкою?
Поему про справну жінку часто цитують, коли починається розмова про опредметнення жінки. Нам дуже виразно представляють жінку діловиту, справну, второпну. Це така жінка, чий чоловік встає, аби її славити! Сини її вихваляють. Нічого дивного, якщо всі дні свого життя вона дбає про свого чоловіка, аби йому було добре… Вона встає вдосвіта до тяжкої праці, прекрасно виглядає, вона вміє всьому дати раду, вміє на себе заробити. Ідеальна жінка! Певно, саме тому я відмовилася такою бути…
Все почалося з того, що, виїжджаючи з батьківського дому довше, ніж на кілька днів, коли я прощаюся з мамою, вона мене обіймає, кажучи: будь мужня! Майже все життя вона мені казала, щоб я була сильною, мужньою, відважною, впевненою в собі. Що я красива, мудра і розумна. Ця відвага й діловитість — це така наша сімейна традиція…
Мужня бабуся, яка під час війни народилася в мазанці і вже була «справна», навіть не маючи місяця від народження. Відважна прабабця, яка народила дитину в хатинці-мазанці, не вбила дочку, хоча німці стояли вдома, росіяни насувалися, а вдома не було що їсти… Справна тітка, яка народила дитину у 18 років і пішла на роботу, на навчання, а тепер заробляє тисячі й має кілька помешкань у Варшаві, землю на Мазурах і під Казімєжем Дольним. Справні кузинки, які не хлюпають носом, а належно захищають свою думку, справні тітоньки, що у Штатах сидять по 20-30 років і виїхали у невідомість, маючи вже за 40 років… Справна моя мама, яка, поки батько був за кордоном, сама виховала трьох дітей, працювала і мала час на фітнес і манікюр. Усі такі мужні…
А ще є я.
Чого вартує бути «справною»
Я дуже уважно слухала цих історій, вони будили в мені прагнення бути годящою жінкою, такою мудрою, второпною, асертивною, яка завжди знає, що сказати і як поводитися, гарно виглядає, заробляє гроші, така, якою захоплюються, а насамперед — завжди усміхнена…
Через багато років я довідалася, що існує поема про справну жінку. То був для мене переламний момент… Мало того, що до мене висуває вимоги вся родина, то ще є вимоги зі сторони Бога, Він теж прагне, аби я була такою!
І я хотіла такою бути. Тому брала на себе купу обов’язків. Я була якнайсправніша, відважна, усміхнена, для всіх симпатична. Охоче допомагала. Ідеал християнки. Ось тільки, чесно кажучи, ніхто мені не пояснив, у чому ця справність полягає…
Я так думаю, що й жодна з жінок у моїй родині цього не знала. Поема про справну жінку теж цього не пояснює. Вона описує ідеал, яким я не є і бути не можу. Однак я довго себе обманювала. Це мене довело до нервового зриву. І схилило до роздумів. Щиро кажучи, багато хто хвалить таких сучасних справних жінок, однак мовчить про те, що бабця така ділова була, а тепер має депресію і невроз. Тітка мужньо народила ранню дитину й пішла на роботу, а вона трудоголік, добиває себе фізично й емоційно. Ніхто не каже, що асертивні кузини — просто-напросто агресивні й не вміють поводитися інакше, і страшенно цього соромляться. Про це все ніхто не говорить. Яким коштом дається ця справність і відвага?
Так, я справна
Отож, є я.
Величезне полегшення мені приносить те, що я недостатньо справна. Що я вже не зобов’язана їм доводити, що я «якась». Ні, я не така. Я маю вразливість не з цього світу і я не «мужня жінка», яка може знести будь-який біль і здолати будь-яку перешкоду.
Знаю, що Бог не очікує від мене, що я буду справною жінкою. Дух Божий не знає слів «мусиш» або «повинна». Все — в повній свободі. Також і я сама не прагну бути мужньою, сильною і відважною. Я дозволяю собі бути недосконалою, слабкою, відмовлятися від надміру обов’язків, дозволяю собі сльози, сум, злість. Прагну бути собою, з усім різноманіттям моїх вад і заслуг. Принаймні я себе не обдурюю, що ідеальна. Ні. Як співають діти з «Ноєвого ковчегу», «така, як є, ти гарна, і не мусиш бути ідеальна».
фінансово.
Щиро дякуємо!
