Погляд

Чи може політика бути шляхом до святості?

01 Липня 2018, 10:00 867

Може наша політика така, а не інакша, бо не вистачає людей, які слідують за Ісусом, слухаючи його слово?

Варто поставити собі це питання і подумати, чи ми часом не уникаємо участі у важливих справах з боязні вплутатися в політику.

Політика — виклик для християнина

У західній цивілізації давно пройшли ті часи, коли державою керував король, а його реальна влада походила від Бога. Устрої змінювалися, щоби остаточно відкрити шлях до демократії і дозволити кожній людині брати участь у політиці або, принаймні, якимось чином впливати на неї.

Це становить величезний виклик для християн, яких Євангеліє зобов’язує взяти на себе відповідальність за навколишній світ. Це завдання стає ще актуальнішим, якщо порівняти поточний реальний стан і те, яким він має бути. Де тоді має знаходитися місце учня Христа в політиці?

З початку свого існування Церква боролася з проблемою державної влади. Спочатку римські імператори переслідували християн, а потім прийняли їх віру. Після падіння імперії з’явився феодальний устрій із сильною позицією духовенства, а влада була підтримана авторитетом самого Бога.

Нарешті, з’явилася протилежна тенденція і прямопропорційно до збільшення присутності кожного громадянина в політичному житті, опираючи владу на легітимності волі народу, Церкву витіснили з політичних питань. Це знаходить своє відображення в популярному сьогодні гаслі «Церква відділена від держави».

 

Чи може Церква «вмішуватися» в політику?

Однак, оскільки таке відокремлення в інституційній сфері служить обом з них, немає можливості створювати подібний поділ у питаннях поглядів. Чи може Церква перестати проголошувати своє вчення? На закид «Нехай Церква не вмішується в політику» може варто відповісти запитанням: «а може нехай політика перестане вмішуватися в справи Церкви»?

Зрештою, це саме різні політичні устрої змінювалися в історії Європи, тоді як церковна ієрархія залишилася практично незмінною з часів апостолів. Це саме вчення Магістеріуму Церкви постійно однорідне і однакове, тоді як різні ідеології то наближаються до нього, то віддаляються, піддаючись постійній модифікації.

Тому, безперечно, здається, що голос Церкви має велику вагу також і в тих питаннях, які стають предметом політичних дискусій. Але як зробити, щоби цей голос був почутий, щоби реальність навколо людини стала справді євангельською?

 

Єдність та різноманітність

На практиці, отже, треба застосовувати принцип св. Августина: в справах першорядних  — єдність, у другорядних — різноманітність і у всьому — любов. Якщо самі християни розділені, якщо уникають єдності з іншими у щоденному житті, то як хтось має повірити в те, що вони проголошують?

Важко говорити про подолання проявів українсько-української війни, доки ця єдність і примирення не ґрунтуватимуться на міцному фундаменті загальної віри. Це великий привілей і великий виклик для сучасних християн, аби вони могли взяти на себе тягар реальної відповідальності за формування реальності.

У політичному світі немає учнів Христа. Чому? Мабуть, велику роль тут відіграє страх. Політика, на жаль, виглядає як місце, досить далеке від Бога; як сфера боротьби за вплив, владу, позицію і гроші. Однак так не має бути. Євангеліє виразно вказує на те, що охрещена людина не повинна тікати від світу, а в цьому світі проявлятися, що можлива інша реальність. Має бути знаком Божої присутності та прикладом, вартим наслідування.

Може політика виглядає так, а не інакше, тому що не вистачає людей, які слідують за Ісусом, слухаючи його слово? Варто задати це запитання, і подумати, чи ми часом не уникаємо участі у важливих питаннях з боязні вплутатися в політику. Можливо, ця присутність необхідна, щоби нарешті щось змінилося?

Численний почет святих правителів і політиків підтверджує те, що політика може бути шляхом до святості. У своїй останній адгортації «Gaudete et exsultate» Папа Франциск пише, що благодать хрещення має приносити плоди на кожному шляху учня Христа. Цей шлях завжди має бути шляхом освячення. Сьогодні, при всіх можливостях і труднощах демократії, присутність християн в політичній сфері абсолютно необхідна. Не біймося вийти цій потребі назустріч!

Переклад CREDO за матеріалами: Давид Фелішек, Aletia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: