Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Питання: Чи потрібно сповідатися з поганих вчинків, які зробив, але доклав максимум зусиль, щоби їх виправити ще до сповіді? Наприклад, я скривдив свого ближнього, але опам’ятався, перепросив його і намагався виправитися, а ця людина мені пробачила. Чи з цим поганим вчинком треба йти до сповіді, чи він автоматично мені відпущений, бо я помирився зі своїм ближнім?
На запитання відповідає о. Адам Шустак ОР:
—Так, із цього гріха треба сповідатися. Те, що ви виправили кривду ще до сповіді, — це прекрасно. Добре вибачитися перед усіма, кого образив. Але це не означає, що ми не потребуємо сповіді. Ми потребуємо Божого милосердя, аби воно доторкнулося своєю спасенною міццю до зла, яке в нас було. Звісно, насамперед говоримо про тяжкі гріхи. Тяжкі гріхи потребують втручання Бога. Замало виправити тільки по-людськи, потрібне Боже втручання. Бо людині, яка померла, — а гріх смертельний полягає в тому, що помираємо духовно, — Господь Бог може повернути життя. І те, що ви виправили наслідки,— дуже добре; але це не повертає вам життя. Тільки Бог може воскресити того, хто помер. Отже, коли говоримо про тяжкі гріхи (бо з легкими гріхами не обов’язково йти на сповідь), то з них завжди треба сповідатися, навіть якщо перед сповіддю ви вже виправили скоєну кривду.
Переклад CREDO за матеріалами: о. Адам Шустак ОР, DEON
