Статистика ВОЗ вражає: у світі від домашнього насильства потерпає кожна третя жінка. В Україні цей показник ще вищий — 70% опитаних відповіли схвально на запитання, чи доводилося їм коли-небудь зустрічатися з насильством у родині.
Причин може бути безліч, але чи не найтривіальніша з них — довговічні патріархальні установки у суспільстві, а також… помилкове тлумачення Біблії, пише Дивенсвіт.
Апостолові Павлу за його настанови жінкам про покірність у шлюбі закидали і чоловічий шовінізм і нехтування роллю жінки у священному союзі. Проте, що ж насправді сказано про служіння у шлюбі у словах Павла?
Послання до Ефесян 5:21-30:
«Коріться один одному у Христовім острасі.
Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві,
бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель.
А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки – своїм чоловікам.
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,
щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом,
щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна.
Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить.
Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою,
бо ми – члени тіла його».
У першу чергу, аби розуміти істину настанов апостола Павла, нам потрібно розібратися з контекстом епохи, в яку «Послання до Ефесян» було створено. Сучасний Павлові світ — І ст. н.е. — мало схожий на сучасне демократизоване суспільство. Той факт, що шлюби укладали у переважній їх більшості за розрахунком, а наречена вважалася частиною приданого разом із худобою, грошима, рабами, свідчить про революційність поглядів апостола. Своїм пером він свідчить слово Бога, закликаючи любити дружину як своє тіло; поважати її та оберігати.
Прикро, що протягом століть формувалася помилкова концепція покірливості, яка за змістом була діаметрально протилежною реальним настановам апостола.
На порозі тисячоліть шлюбні настанови Павла були неначе ковтком свіжого повітря. Він не був одним із тих чоловіків, що принижували жінок чи веліли їм «залишатися на своєму місці». Навпаки — Павло підніс жінку на п’єдестал, де її люблять так само, як Ісус любить Церкву.
Цікаво, що Павло порівнює чоловіка і дружину у шлюбі з Христом і Церквою. Як же високо він цінував шлюб, що використав як аналогію стосунки Ісуса з Нареченою-Церквою! Якщо чоловік — голова дружини так само, як Ісус — голова Церкви, то це наштовхує нас на такі висновки:
- Ісус любить Церкву і є її Спасителем. Він віддав своє життя за неї. Так само чоловік повинен кохати свою дружину. Кохання чоловіка має бути жертовним, життєствердним і таким, що захищає.
- У свою чергу, від жінки вимагається такий самий рівень відданості, який вимагається від чоловіка, аби любити. Проте так само як у шлюбі апостол Павло настановляє всіх віруючих до взаємної любові та покори у Христі (Еф 5,21).
- Ніхто не повинен змушувати іншого йти на поступки силоміць. Відданість — це чеснота, і вона може бути тільки добровільною.
- У Біблії не йдеться про те, що чоловік повинен слідкувати за відданістю чи покірливістю своєї дружини. Відданість жінки своєму чоловікові відповідає його любові та смиренності до Господа. Ми проявляємо своє серце у любові і вдячності тому, що людина — не безвільна раба, а покірна слуга милостивого Бога. Аналогічно біблійна покірність у шлюбі — це не рабство, а добровільне служіння.
- Благочестива дружина кориться своєму чоловікові не зі страху, особистих інтересів чи самозахисту, а з любові.
Біблія не визначає покірність як сліпу слухняність чи згоду на будь-яке бажання чоловіка. На противагу цьому покірність – це глибока посвята людині. Щоб знайти спасіння у єдності, подружжя стає на довгий тернистий шлях пліч-о-пліч. Одружена пара стає єдиним цілим, а тому – суперечки та постійна боротьба працюють проти пари, що намагється стати єдиною.
фінансово.
Щиро дякуємо!
