Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХ Звичайного тижня
Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину людський! Ось Я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз. Мовчки зітхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову тюрбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й хліба скорботи не їж».
Уранці говорив я до людей, а ввечері померла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповідано. І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що значить для нас те, що ти робиш?»
А я відповів їм: «До мене надійшло таке слово Господнє: “Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу мою святиню, гординю вашої сили, утіху очей ваших, відраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви їх позоставляли, поляжуть від меча”.
Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й хліба скорботи не будете їсти. Тюрбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі у вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете знемагати у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати.
“Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що Я – Господь Бог”».
Єз 24,15-24
Прочитали? Зрозуміли? Мурашки по всьому тілі не пробігли?
Питання. Хто хоче після прочитаного бути Божим голосом, Божим другом, як пророк?
Чи ж Бог не повинен давати їм якихось знижок? Краще ставитися до них? Чи віра в Бога і практика життя у вірі не має стати захистом від подібних ситуацій?
Пророк Єзекиїл стає знаком для Ізраїля, знаком із непростим життям. Бог бачить свій народ, що живе у злочинах. Тому діє, не може дивитися, склавши руки. Забере те, що вони мають найдорожчого. Навіщо? “Як те все станеться, взнаєте, що Я – Господь Бог”. Зрозуміння прийде пізніше. Пізніше буде покаяння і зміна життя. Бог робить це, аби в майбутньому Ізраїль зміг все розпочати знову. Господь простить і союз між Богом та Ізраїлем відновиться.
Наш Бог – непростий (прочитайте сьогоднішнє Євангеліє!). Він сам себе називає Богом заздрісним, ревнивим. Якщо щось відволікає нас – Він може це забрати. Випробування, втрати, страждання… Скільки цього можемо зустріти в житті! Навіщо? Відповідь не може бути банальною. Мусить бути гострою і важкою. Але спасенною!
Ілюстрація: Франческо Бонері, «Христос виганяє торгівців із храму», 1615 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
