Ісус живить нас самим собою, дає нам відвагу — щоб ми жити такою самою любов’ю і пізнавали, що ярмо Його науки — солодке, а хрест нашого життя, якщо несемо його разом з Ісусом, — легкий.
Медитація І: Як споглядати Страсті
Медитація ІІ: Чи то наші гріхи розпинають Ісуса?
Медитація ІІІ: Некрасива смерть
Медитація IV: Безсилий Бог
Медитація V: Те, що вже не шокує
Медитація VI: Страсті — найважливіша частина Біблії
Медитація VIІ: Зрада, яка стає миттю прослави
Медитація VIІІ: Поразка Ісуса
Медитація ІХ: Симон ніс хрест не «з Ісусом», а замість Нього
Медитація Х: Нести хрест із радістю? Це ж неможливо!
Медитація ХІ: Ісус насправді знає страждання кожної людини
Медитація ХІІ: «Мене можете вбити, тільки їх урятуйте!»
Медитація ХІІІ: Польовий шпиталь
Медитація XIV: Справжнє християнство
Ісусик у серденьку
Вже стукає Син Божий
До серденька мого,
Спішу я привітати
Спасителя свого.
Пр. Яке велике щастя
Сьогодні я спізнав!
Христос у моє серце
З любов’ю завітав.
Чимало таких «красивих пісеньок» співають по храмах. Може, ви їх знаєте ще зі свого Першого Святого Причастя, і вони вам солодкі, як спогади про добру сестру-катехитку і усміхнених всіх довкола.
Таке розуміння Євхаристії добре для 8‑річної дитини; але якщо, ставши дорослими, ми думаємо лиш про те, що «стукає Син Божий до серденька мого» — це означає, що ми ще дуже далеко від дару Євхаристії, який нам хоче дати сам Ісус і Новий Завіт.
Не бути мучителем
Євхаристія — це не виробництво «Ісусиків», які «стукають до нашого серденька»:
Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він не прийде. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають.
(1 Кор 11, 26-30)
На Євхаристії ми беремо участь у жертві Ісуса на Хресті, переживаємо і уприсутнюємо Його смерть і Його воскресіння. Хто цього не розуміє і не переживає — той стає немовби одним із катів Христа. Це дуже гострі слова св.Павла, але сказані вони тому, що вже в первісній Церкві була проблема з належним переживанням цієї Тайни, misterium.
Центр Церкви
Свята Меса — центральна подія, довкруг якої «крутиться» все життя Церкви. Щоразу на Євхаристії ми повертаємося до того моменту, коли Ісус віддає своє життя за нас — коли Він через смерть іде до воскресіння, щоб і нас провести цим самим шляхом. Кожна Євхаристія закликає серйозно сприйняти науку Хреста, аж до втрачання свого життя задля інших. Водночас кожна Євхаристія є для нас нагадуванням про надію: що коли ми втрачаємо себе — саме тоді ми себе віднаходимо. Наше життя сповнюється радості, коли ми віддаємо його іншим, коли долаємо страх жертвування.
У Євхаристії ми живимося любов’ю Ісуса, любов’ю у вимірі Церкви, яка не боїться, що може бути занадто віддана іншим. Ісус годує нас самим собою, дає нам відвагу, щоб і ми жили такою любов’ю і пізнавали, що ярмо Його науки — солодке, а хрест власного життя, якщо нести його разом з Ісусом, — легкий.
Переклад CREDO за: бр. Дам’ян Войцеховський SJ, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
