Логіка брання і логіка давання

Саме життя «примушує» нас до поведінки, згідної з наукою Хреста, з логікою «давання».

Медитація І: Як споглядати Страсті
Медитація ІІ: Чи то наші гріхи розпинають Ісуса?
Медитація ІІІ: Некрасива смерть
Медитація IV: Безсилий Бог
Медитація V: Те, що вже не шокує
Медитація VI: Страсті — найважливіша частина Біблії
Медитація VIІ: Зрада, яка стає миттю прослави
Медитація VIІІ: Поразка Ісуса
Медитація ІХ: Симон ніс хрест не «з Ісусом», а замість Нього
Медитація Х: Нести хрест із радістю? Це ж неможливо!
Медитація ХІ: Ісус насправді знає страждання кожної людини
Медитація ХІІ: «Мене можете вбити, тільки їх урятуйте!»
Медитація ХІІІ: Польовий шпиталь
Медитація XIV: Справжнє християнство
Медитація XV: Чи можуть мучителі Ісуса бути на Євхаристії?
Медитація XVI: Що означає втратити своє життя?
Медитація XVII: Покинуті Церквою, покинуті Богом

Слідування за Ісусом, який несе хрест, віддавання свого життя іншим — це не понура процесія з плачем Великого Посту.

Взяття свого хреста, виконання Нагірної проповіді може для нас бути джерелом щастя й радості. Святий Павло, відчуваючи свою близьку смерть, —- коли прощався з церквою в Ефесі, навів слова Ісуса, яких немає ні в одному Євангелії, а Павло хотів їх нам залишити як заповіт:

«Більше щастя — давати, ніж брати» (Діян 20,35).

Ці слова є коротким викладом усього Євангелія та всього життя Ісуса. Вони також є практичною квінтесенцією науки Хреста. Ми живемо в іншій логіці, в логіці брання. Ми хочемо мати — матеріальні предмети, почуття, враження; інших людей інстинктивно визнаємо джерелом щастя. Натомість давання в нас асоціюється зі втратою, зубожінням, пусткою.

Ісус цей порядок перевертає і хоче нас підбадьорити, щоб ми спробували жити так, як Він. Часто ми несвідомо діємо згідно з логікою світу, логікою «брання». Тим часом же саме життя «примушує» нас до поведінки, згідної з наукою Хреста, з логікою «давання». Жінка дев’ять місяців годує дитину собою, потім своїм молоком і присвячує їй решту свого життя. Материнство, і — ширше — батьківство, а також подружжя, де обидві сторони мають давати, а не тільки брати, — це прекрасна школа життя за логікою давання. І саме тому сучасна молодь так часто боїться тривалих зв’язків, боїться віддати себе до кінця; і тому вони залишаються самотніми і нещасливими.

Мудрість Хреста

Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо Моє любе й тягар Мій легкий.

(Мт 11, 28-30)

Ярмо — це те, що накладають на шию коневі чи волові, щоб він тягнув за собою віз або плуг. Для юдеїв цей образ означав Закон Мойсея, Божі Заповіді, які кожен юдей зобов’язується виконувати, «кладе» їх собі на шию і «тягне» все життя.

Ярмо Ісусове — це Його заповіді, а насамперед — Нагірна проповідь. Заповідь віддавати себе іншим. Легкий тягар — це хрест, наш індивідуальний, незаслужене страждання, з яким ми стикаємося в житті. Страждання, проти якого ми бунтуємо і запитуємо, як Іов: чому?

Однак щоденна «боротьба за існування», суперечки з іншими людьми за свої інтереси, страх за власне життя роблять так, що ми стаємо «втомленими та обтяженими». Можна пробувати скинути свій хрест (особливо ж на інших); але Ісус переконує, що коли ми хочемо зцілення своїй душі, щоби в нашому серці запанував мир, — то краще би взяти цей свій хрест і виконувати Його заповіді. Й тоді виявиться, що труд несення Його ярма і тягар хреста — солодкі й не такі тяжкі, як ми боялися. Треба тільки спробувати хоч би в малих речах увійти в логіку життя згідно з мудрістю Хреста, яку нам пропонує Ісус.

Бо ми падаємо, коли самі, а несемо хрести — з Воскреслим.

Переклад CREDO за: бр. Дам’ян Войцеховський SJ, Aleteia