Служба Божа — це найголовніша молитва в житті кожного християнина, адже її заповідав нам молитися сам Ісус Христос.
Ключовим моментом у цій молитві є Таїнство Пресвятої Євхаристії — перетворення хліба й вина на Тіло і Кров Спасителя, та споживання цих дарів. «Чиніть це на Мій спомин» (Лк 22,19), — сказав Христос своїм учням під час першої Служби Божої. Однак, на практиці, Служба Божа є далеко не найголовнішою молитвою в житті окремих віруючих. Чимало є таких, хто не розуміє значення та змісту цієї молитви. Інші тримаються переконання, що не обов’язково брати участь у Службі Божій — достатньо помолитися вдома будь-яку, чи свою улюблену молитву. Часто можна зауважити, що інші молитви, дев’ятниці до святих тощо набагато важливіші для деяких християн, аніж Служба Божа.
Одного разу я спитав старшу жінку:
− Чому ви не ходите на Службу Божу?
− А навіщо? Я молюся удома. Хіба це не одне й те саме? − відповіла жінка.
− Молитись удома і брати участь у Службі Божій це не одне й те саме, — відповів я і додав:
− Усі наші молитви, жертви, милостині, пости та інше не гідні того, щоб рівнятися за своєю цінністю зі Службою Божою. Послухайте, що сказав святий Лаврентій: «Служба Божа миліша Господу Богу, ніж заслуги всіх людей і ангелів». Ми більше подобаємося Богові, коли візьмемо повну участь у Службі Божій, ніж усіма своїми молитвами, постами й добрими ділами. На Службі Божій ми більше надолужуємо Богові за наші провини, ніж своїми, навіть найстрогішими покутами та умертвленнями. «Служба Божа, — сказав святий Кипріан, — це ліки від наших немочів; це всепалення за наші провини».
− Я б ходила на Службу Божу, — відповіла жінка, — але я нічого не розумію, коли вона відправляється.
− Чого саме ви не розумієте? — спитав я.
− Взяти хоча б різні церемонії, які відбуваються під час Служби Божої.
− Зараз я вам поясню. Служба Божа — це відновлення Страстей і Смерті Ісуса Христа.
− Але ж Ісус помер один раз. Навіщо Йому ще раз умирати? — здивовано зреагувала жінка.
− Ісус помер раз на Голгофі, але не все людство було присутнє під час Його смерті біля підніжжя хреста. Тому Він встановив відновлення своєї смерті безкровним способом, щоб усі люди, аж до кінця світу, могли бути принаймні при віднові Його смерті та користати з неї так, наче б були присутні при Його смерті на Голгофі.
− Розумію, — сказала жінка, — але для чого стільки різних церемоній?
− Щоб нагадати нам найважливіші події з життя Спасителя.
− Які події?
− На Службі Божій відтворене ціле життя Ісуса Христа.
− В який спосіб, церемоніями та обрядами?
− Наша українська Служба Божа складається з трьох частин, — почав я пояснювати: Проскомидії, Літургії Слова і Літургії Жертви. Проскомидія — це приготування до Служби Божої, коли священик на бічному престолі, який називається проскомидійник, ставить на дискос Агнець та частиці, а до чаші вливає вино з краплиною води. Під час освячення цей шматок хліба й вино перемінюються в Тіло і Кров Христа Спасителя, після того, як священик, вказуючи на них, проголошує слова Христові: «Це моє Тіло», «Це моя Кров».
Проскомидія також нагадує нам про народження Ісуса Христа у Вифлеємському вертепі. Саме тому священик відправляє її не на головному, а на бічному престолі, як нагадування, що Спаситель народився поза містом, а не в самому Вифлеємі.
Над дискосом під час Проскомидії ставиться зірка, яка символізує вифлеємську зірку, що з’явилася з народженням Ісуса й показувала мудрецям зі Сходу місце, де народився Месія.
− А що означає Літургія Слова?
− Після Проскомидії, словами: «Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа», починається друга частина Служби Божої, яка називається Літургія Слова. Ця частина присвячена публічному, апостольському життю Ісуса Христа, Його появі між людьми і проповідуванню Божого Царства. Він об’явився між людей несподівано. Ніхто навіть не сподівався, що цей звичайний тесля, син Йосифа і Марії, є Божим Сином, про якого сповіщали пророки і про якого оспівувалось у старозавітних псалмах. Із Його появою мовкнуть усі пророки, адже вони пророкували про Нього. В цій частині Служби Божої читається Євангеліє, яке є не просто книгою про життя Ісуса Христа. Це, як казав апостол Йоан, живий «Бог-Слово», яким усе постало в цьому світі (пор. Йн 1,1-3) і який об’явився нам у людському тілі й говорив до нас нашими людськими словами.
− А що означає Літургія Жертви?
− На Службі Божій, після читання Євангелія і молитов, відбувається Великий Вхід, під час якого священик переносить Чесні Дари хліба і вина з проскомидійника на престол. Цей вхід символізує в’їзд Ісуса Христа до Єрусалима, де має відбутися Тайна Вечеря, на якій хліб і вино будуть перемінені в тіло і кров Господню і де Він має принести себе в жертву. Цим Великим Входом розпочинається третя частина Служби Божої, яка називається Літургія Жертви. Під час цього входу ми співаємо херувимську пісню: «Ми херувимів тайно являючи….
Співаючи цю пісню, ми символічно супроводжуємо Ісуса Христа, подібно як супроводжували Його апостоли і самі ангели під час в’їзду в Єрусалим. Дари, з якими відбувається Великий Вхід, ще не освячені й не перемінені. Але це вже не просто хліб і вино, не просто земні плоди. Це дари, які прийняв у свої руки сам Бог; це немовби тіло, в якому має з’явитися нам Ісус Христос.
Літургія Жертви нагадує нам і відтворює Страсті, Смерть, Воскресіння та Вознесіння Спасителя.
Під час Освячення хліба і вина слова «Прийміть, їжте, це – моє Тіло… Пийте з неї всі, це є Кров моя…” нагадують нам і відтворюють Страсті та Смерть Ісуса на Голготі. Роздроблення та вкладення частинки освяченого Агнця до чаші представляє Воскресіння Спасителя. Його душа наново злучилася з тілом. Перед Святим Причастям священик, вкидаючи до освяченого вина частичку Агнця, злучає Тіло з Кров’ю Спасителя, що довершилося в момент Його славного Воскресіння.
Піднесення Чаші після Святого Причастя з виголосом «Спаси, Боже, людей твоїх і благослови спадкоємство твоє» нагадує нам Вознесіння Воскреслого Спасителя до неба після сорокаденного побуту з учнями на землі.
− Тепер я розумію, яке значення має Служба Божа і що означають її частини, — сказала жінка. — Але я б хотіла ще знати, що означають окремі церемонії. Що означають, наприклад, Антифони?
− Антифони — це витяги зі Святого Письма, до яких додано заклики до Матері Божої чи Святих. Антифонами ми просимо Ісуса помагати, благословляти нас через заступництво Богородиці чи Святих, які заступаються й моляться за нас у небі й так роблять милішими Богу та більш успішними наші благання.
− А чому вони називаються Антифонами?
− Слово Антифон означає «той, який звучить у відповідь». Це діалогічний спосіб почергового співу соліста і хору (або двох частин хору), які ніби відповідають один одному. Антифон запозичений зі старогрецької трагедії, де хор поділявся на два півхори. Антифоном називається також жанр літургійних піснеспівів, що виконуються хором у діалогічний спосіб.
− А що це за пісня «Єдинородний Сину»?
− Це опис життя Божого Сина праворуч свого Отця у вічності та Його місії на землі після втілення. Божий Син став чоловіком, страждав і помер за наше спасіння. Він — рівний Отцеві в усьому, тому, Йому належить вічна слава.
− А як називається церемонія, коли священик бере Євангеліє і обносить його довкола престолу? І що це означає.
− Це Малий Вхід. Він нагадує нам появу та хрещення Ісуса у ріці Йордані. Це ріка, що протікає через Палестину й вливається у Мертве море, яке постало на місці Содому й Гомори, знищених Богом вогнем за їхню неморальність.
− А чому перед священиком при церемоніях завжди йде свіченосець?
− Свіченосець нагадує нам святого Йоана Хрестителя, що приготовляв людей до приходу Месії, проповідуючи над рікою Йордан.
− А чому священик дає цілувати людям Євангеліє?
− В Євангелії міститься наука Ісуса Христа. Святе Євангеліє символізує самого Ісуса Христа, який є Правдою та міститься у своєму слові.
− А що означають тропарі?
− Це короткий опис життя та подвигів Ісуса Христа, Пречистої Діви чи Святих, щоб ми могли наслідувати їх чесноти й життя.
− А чому священик читає Євангеліє, обернувшись до людей?
− Щоб усі могли чути Христову науку й жити так, як Христос навчає, бо ж Євангеліє — це наука Ісуса, яку євангелісти передали нам після Смерті Христа.
− А що означає обхід зі святими Дарами?
− Це Великий Вхід, що нагадує нам, як я вже казав, в’їзд Ісуса до Єрусалима на Квітну неділю. Ми ж, присутні у церкві, маємо прославляти Бога на землі, як Херувими прославляють Його в небі, бо ми, немов земні ангели. Те, що ангели роблять у небі, люди мають робити на землі, тобто прославляти Бога.
− А чому священик під час молитви „Вірую” закриває очі покрівцем?
− Щоб показати, що ми не бачимо того, у що віримо, а побачимо це аж в небі.
− Що означають слова «Це моє Тіло»? Звідки Церква взяла ці слова?
− Це слова самого Спасителя, якими Він установив Пресвяту Євхаристію.
− А що означає «Достойно є…»?
− Це пісня на честь Пречистої Діви Марії, яка народила Ісуса. Без Діви Марії ми б не мали Ісуса, а без Ісуса не було би Служби Божої. За це велике добродійство належить похвала Богородиці.
− А чому на Службі Божій молимося «Отче наш…»?
− Тому що наближається Святе Причастя, яким ми єднаємося з Ісусом і через Нього — з Небесним Отцем. Тому перед Причастям слід звернутися до Нього цим словом «Отче».
− А чому священик перед самим Причастям виголошує «Зі страхом Божим і вірою приступіть»?
− Бо до Бога треба наближатися з пошаною та живою вірою, інакше Святе Причастя не буде прийняте належно і не принесе нашій душі великої користі.
− Коли ж треба приступати до Причастя?
− Причащатися треба принаймні раз на рік. Але можна приймати Причастя часто, навіть щоденно, як це робили перші християни та й ще тепер роблять побожні християни, адже Ісус у Пресвятій Євхаристії — це пожива нашої душі. Як тіло нидіє без їжі, так душа — без Святого Причастя. Якщо ми не приймаємо Святого Причастя на Службі Божій, то ми не беремо повної участі у цій літургійній молитві, а лише часткову. Лише приймання Святого Причастя робить нашу участь у Службі Божій повною.
− А чи потрібно завжди сповідатися перед Святим Причастям?
− Ні, вистачає раз на тиждень. Можемо завжди приймати Євхаристійного Христа, якщо ми без важкого гріха на сумлінні.
− А як треба причащатися?
− Потрібно прийти й відкрити уста. Не можна дотикатися устами до ложечки, якою священик роздає Причастя, бо це негігієнічно.
− Що ж треба робити перед Святим Причастям і після нього?
− Перед Причастям потрібно приготуватися: розбудити в собі акт віри, покори й бажання прийняти Євхаристійного Ісуса. А після Причастя треба відбути чвертьгодинне благодарення, тобто подякувати Ісусові за всі благодаті, які Він нам дав у Святому Причасті.
− Дякую вам, отче, за пояснення цінності Служби Божої, — сказала мені та пані. — Відтепер я не пропущу жодного разу, коли вона буде відправлятися у нашій Церкві. Тепер я розумію, що Служба Божа є найважливішою молитвою у християнському житті і найбільшим даром для нас на цій землі. Розумію, що беручи повну участь у Службі Божій, я буду брати повну участь у житті Ісуса Христа, немовби наново його переживаючи.
Розмова з цією жінкою наштовхнула мене на думку християни переважно недооцінюють Службу Божу через незнання її змісту. Достатньо, щоб ми замислилися над значенням цієї літургійної молитви та над її змістом, — і одразу наше ставлення до неї змінюється. Апостол Павло казав: «Буду молитися духом, і розумом буду молитися. Буду співати духом, і розумом буду співати» (1Кор 14,15). Нехай вище описана розмова, у якій можна знайти пояснення Служби Божої, послужить нам у тому, щоб, беручи участь у Службі Божій, ми не були лише пасивними слухачами, а щоб наш дух і розум були цілковито задіяні у цьому найбільшому таїнстві Церкви, що встановлене самим Ісусом Христом.
о. Павло Райчинець ЧСВВ, Українська греко-католицька церква Вознесіння Господнього, м.Дубно
Фото з Фейсбука Василь Дякунчак
фінансово.
Щиро дякуємо!
