З погляду Католицької Церкви, надія — це чеснота, яка веде нас за межі самих себе, запрошуючи сподіватися на вічну винагороду, приготовану нам Богом на небі.
Реальність загробного життя — це те, що живить християнську надію, оскільки воно дає всім нам конкретну мету, якої ми прагнемо і хочемо досягти.
Папа Бенедикт XVI розмірковує про цей аспект християнської надії у своїй енцикліці «Spe salvi», пов’язуючи надію з Таїнством хрещення:
«Сьогодні, як і в минулому, бути охрещеним, стати християнином, означає не просто акт соціалізації всередині спільноти; не просто запрошення до Церкви. Батьки очікують від Хрещення більшого: що віра, до якої належить матеріальний вимір Церкви та її Таїнства, дасть їхній дитині життя — вічне життя».
Проте, зазначає Папа Бенедикт, багато хто з нас має сумніви щодо вічності:
«Віра є основою надії. Але тоді постає питання: чи справді ми хочемо цього — жити вічно? Можливо, сьогодні багато людей відкидають віру просто тому, що не вважають перспективу вічного життя привабливою. Вони бажають зовсім не вічного життя, а цього, нинішнього життя, для якого віра у вічність виглядає якоюсь перешкодою. Жити вічно — нескінченно — здається радше прокляттям, ніж даром. Так, їм хотілося би відкладати смерть якнайдовше. Але жити завжди, без кінця — це може здаватися їм одноманітним і, зрештою, нестерпним».
Папа Бенедикт XVI вважав, що ключ до християнської надії — це прагнення Неба як місця призначення, що дає нам чисту радість:
«Ми можемо лише спробувати осягнути ідею, що життям у повному сенсі є саме занурення у безмежність буття, де нас переповнює радість. Ось як Ісус висловлює це в Євангелії від Йоана: “Але Я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере” (Йн 16, 22). Ми повинні мислити у цьому ключі, якщо хочемо зрозуміти об’єкт християнської надії, зрозуміти, чого сподівається наша віра, наше перебування з Христом».
Щоби плекати християнську надію, ми маємо нетерпляче очікувати на той день, коли ми цілковито з’єднаємося з Ісусом Христом.
Це буде не день смутку, а день чистої і невимовної радості, радості, яка триватиме вічно.