Для нас Мати Тереза свята, але не забуваймо, що вона стала також і всесвітнім феноменом.
Мати Тереза не любила говорити про себе, але часто була змушена це робити. З нагоди отримання чергової нагороди, якими її засипали, відколи їй виповнилося 60 років, вона зізналася, що хоча дуже не любить ці моменти, але вони є єдиною — у цих випадках — можливістю розповідати про Христа. Свою ідентичність вона описала простим, майже афористичним стилем: «За походженням я албанка, за громадянством — індуска, за віросповіданням — католицька черниця, через своє покликання я належу всьому світові, а своє серце я повністю віддала Серцю Ісуса».
Для нас Мати Тереза свята, але не забуваймо, що вона також стала всесвітнім феноменом. Світ (звісно, не весь, але — на подив — велика його частина) стосовно неї розділився на два табори. Ті, які Матір Терезу дуже, дуже люблять і цінують — і ті, які її дуже, дуже не люблять і не припиняють своїх зусиль із її дискредитації.
Слава Матері Терези була схожа на ураган. Вона прийшла не одразу, але Агнеса Гонджа Бояджіу її дочекалася, хоча й ніколи не чекала. Вона була дуже зайнята, з великою відданістю «робила своє». І знову ж таки, треба додати: це «своє» було тільки для інших. По‑перше, протягом майже двадцяти років вона була зразковою лоретанкою в індійській школі. Потім, коли вона пішла за голосом, що показував їй нове покликання «служіння найбіднішим із бідних», чергові двадцять років тихо працювала з ентузіазмом і самозреченням у нетрях і на вулицях Калькутти. Аж поки світ не дізнався про неї, і вона разом зі своєю справою з’явилася в різних місцях земної кулі.
Це нове «покликання в покликанні» було в її описі поєднанням внутрішнього голосу Господа з усвідомленням того, що вона повинна відмовитися від наявних правил і вигоди стабільного та пристойного чернечого життя і слідувати за Христом в Його радикальному євангельському служінні бідним і відкинутим.
Намір був божевільний. Для цього необхідна була повна свобода. Вона дійшла висновку, що таку свободу може дати їй тільки абсолютна убогість. Коли її за це критикували, у неї була одна відповідь: «Як я можу сказати жебракам, що розумію їх, якщо не живу як вони?» Спочатку, коли вона сама позбулася всього, це нікого не дивувало. Коли стала знаменитістю й аскетичне життя Місіонерок Любові стало широко відомим, недоброзичливці постійно через це докоряли Матері Терезі.
Їх дратувало, наприклад, те, що в її домах під час спеки використовувалися вентилятори. І те, що в якомусь «представництві», коли сестри через надлишок сезонних помідорів зробили заготовки на зиму, Мати Тереза докоряла їм за це, бо «Сестрам Милосердя не личить робити запаси» — вони мають жити сьогоднішнім днем, а не турбуватися про майбутнє й думати про те, як його забезпечити. (Або, мені здається, Матері Терезі було не до смаку те, що вони зайнялися трудомісткою кухонною працею і відійшли від інших справ, важливіших?) У наклепницьких публікаціях про святу із задоволенням наводиться розповідь очевидця про те, як у Каліфорнії місіонерки зі «зручно обладнаного» будинку, пожертвуваного для їхніх потреб, одразу ж викинули підлогове покриття (таке, як у лікарні…), а у вітальні замість зручних м’яких диванів для приємного відпочинку поставили скромні ліжка для своїх підопічних. Який жах!
Знаним є епізод, який стався під час «розкрутки» діяльності Дому згромадження в Нідерландах, коли виникло питання страхування, на яке сестри мали б заплатили статутний внесок. Проте Мати Тереза визнала виплату внесків тим, що суперечить убогості. Хоча відсутність страховки в разі будь‑якого нещасного випадку була би катастрофічною. І в цьому випадку, як і в безлічі інших, пов’язаних із діяльністю Матері Терези, знайшлося рішення. З’явився ще один анонімний добродій, який узяв на себе питання внесків. Знову виправдався девіз Матері Терези: «Для Бога немає нічого неможливого».
Мати Тереза, якій найзапекліші вороги приписують «жорсткість, суворість, бездушність, сіяння сум’яття», відзначалася винятковою креативністю. Коли на початку місіонерської праці їй забракло грошей на квиток на літак, вона запропонувала як компенсацію попрацювати стюардесою. (До речі, незабаром після цього вона отримала від уряду право на безкоштовне пересування літаком і поїздом.) Виявляючи простоту, вона приймала гроші з почуттям, що вони належать бідним. Але збільшення сум на банківських рахунках, із яких сестри знімали гроші на потреби своїх підопічних, а не свої, дуже непокоїли деяких самозваних стражників суспільного порядку. Ці суми не використовуються належним чином! Що за марнотратство! Також Матері Терезі не раз кололи очі тим, що вона не з’ясовує походження пожертв. (Пригадується анекдот, який розповідав архиєпископ Краєвський про «навернені гроші», за словами Папи Франциска. Одного разу архиєпископ Краєвський привіз Папі пакет із грошима, які він отримав неподалік Рима. В пакеті були тисячі євро. Не впевнений у походженні грошей — може, з проституції або від продажу наркотиків, — він запитав Франциска, що з ними робити, і почув у відповідь: «Ці гроші навернені, а ти ще ні»).
Завданням Місіонерок Любові було полегшувати убогим страждання від злиднів матеріальних і духовних. У будь-якому випадку, підкреслювала Мати Тереза, причиною бідності є відсутність любові. «Злидні приходять через тебе й мене. Вони полягають у відмові ділитися. Бог не створював злиднів. Він створив нас. Проблема бідності існуватиме доти, доки ми не відмовимося від жадібності». Мати Тереза хотіла, щоб багаті рятували бідних, а бідні — багатих. Згодом дедалі більшу проблему вона бачила в тому, що матеріально багатий світ страждає від духовної убогості. Вона виявила, що в багатьох країнах убога простота часто інтригує, приваблює своєю «екзотичністю». Коли вона засновувала у Сполучених Штатах споглядальне згромадження сестер, її запитали, чому вона не робить це в Індії. Мати Тереза відповіла, що саме багаті США до цього готові.
І тут ми доходимо до головної риси святої з Калькутти. Вона майстерно віднаходила шлях до людського сумління. Вона пробуджувала почуття відповідальності в глобальному масштабі.
Совість, нагадаємо, це здатність — інтуїція, — що дозволяє людині усвідомити свої дії з погляду моралі та правильно оцінювати їх. Вміння, приналежне до сфери свідомості, в якій розрізняється добро і зло. Графік використання слова «совість» показує, що протягом останніх двохсот років наявність цього слова — а відповідно, його місце в нашому мисленні — скоротилася майже втричі. Найгірший стан був зафіксований приблизно в середині минулого століття, коли після трагедії війни переможний західний світ узявся наздоганяти втрачене у сфері споживання. З дедалі більшим прискоренням. І саме тоді він почув про Матір Терезу з Калькутти. Можливо, через парадокс своєї найнижчої в людській ієрархії цінностей важкої роботи з ганчіркою та відром біля хворих, помираючих, вошивих, неписьменних, бездомних і жебраків — вона доторкнулася сердець освічених, багатих і сильних. Люди були раді, що є така ініціатива, й були раді взяти в ній участь.
Але Мати Тереза знала, що одним зі страждань її життя буде те, що так багато людей не зможуть зрозуміти її позиції, заснованої на вірі, яка була джерелом її невичерпної сили. Її, закохану в Бога споглядальницю, захочуть сприймати як соціальну працівницю, і критикувати, й навіть засуджувати за нібито неправомірні дії, стосовно критеріїв професіоналізму санітарного чи фіскального. Наскільки відносно легко інспектувати наступні пункти правил гігієни — настільки важче помітити, цінувати й навіть оцінити ефективність християнського зусилля свідчити комусь найдорогоцінніший дар любові.
Але ми переконані, що цей іспит Мати Тереза склала на «відмінно».
Йоанна Петри-Мрочковска, DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
