Шлюб пов’язує на все життя двох слабких і недозрілих людей. Усе життя нам доводиться дозрівати до розуміння процесів, які в нас відбуваються, і старатися про зміну своїх переконань і позицій, які для подружжя руйнівні.
Оскільки спільний шлях вибоїстий і довгий, вважаю, що сварок не уникнути. Однак чи вийде навчитися їх швидше завершувати?
Будування порозумінь ускладнюють відмінності, про які я нещодавно писала. Не допомагає також фільтр нашого особистого досвіду, який робить так, що ми інтерпретуємо різні слова і жести у визначений спосіб. Хлопець, якого принижує власний батько, — ставши дорослим чоловіком, кожне критичне зауваження сприйматиме як афронт. Жінка з низьким почуттям власної гідності у фразі «суп недосолений» вчує «ти безнадійна як хазяйка».
Зрозуміло, що краще потурбуватися про себе, щоб ми не були як порохова бочка, мали більше спільних рівнів та знаходили час одне для одного — тобто творити обставини для дозрівання і зміцнювання нашого зв’язку, щоби сварок було менше. Проте мені здається, що кілька речей можна зробити також і тоді, коли ми якраз починаємо сваритися.
Повертаюся до речення, яке приписують Ейнштейну: доказ божевілля — повторювати ті самі дії, сподіваючись, що цього разу буде інший результат. Якщо ми вже сто разів перевірили і це не спрацьовує у сварці, що виграє той, хто говоритиме гучніше, з більшою злістю і більшою кількістю епітетів, — то варто спробувати щось зовсім інакше.
Змінити перспективу на зворотну
Подумай — просто гіпотетично, — що він або вона мають рацію. Якщо не рацію в повністю об’єктивному розумінні, то напевно у сенсі своїх особистих причин, бо так вони бачать цю ситуацію. Часто, зрештою, чи про ці причини поняття не маємо.
Скажи: «Я розумію, що ти можеш так вважати». Запитай: «Чому ти так вважаєш?» Уже через самий подив — що друга людина починає висловлюватися з позиції спроби порозумітися, а не атакувати — розмова зійде з високих звуків на нижчі, більш людські регістри.
Не реагуй на самі слова, які вимовляє друга сторона
Наші слова перетворюються немовби на смітник, коли ми розмовляємо мовою сильних емоцій — вони стають тільки їх безпорадним носієм. Реагувати на саму дослівність сказаного було би чимсь дитячим, зовсім незрілим.
Речення «нам через тебе під мостом жити будемо!», сказані чоловіком до дружини, яка купила дві пари взуття, зовсім не мусить бути правдивим. Однак правдивим може бути страх втратити працю, на якій справи йдуть недобре. Замість полемізувати з цим ствердженням, можна запитати: «Тебе, певно, хвилює, що ми останнім часом витратили більше грошей?» Звідси вже можна перейти до розмови — спочатку про почуття, а потім про домашній бюджет.
Так само й жінка, яка вигукує «ніхто мені не допомагає!», цими словами неправильно просить про увагу та підтримку. Немає сенсу взагалі входити в діалог із великими квантифікаторами, такими як «ніхто» і «ніколи», бо зрозуміло, що це перебільшення. Не має сенсу також перераховування, хто, кому й коли допоміг. Краще сказати: «Я бачу, ти дуже втомлена». Загалом беручи, вже цього вистачить, щоб жінка розповіла про свою змученість, пригніченість або якесь тяжке переживання, яке ввело її в цей стан безсилля і злості.
Запаркуй проблему
Скажи: «Ми не розв’яжемо цього зараз, а ми вже дуже знервовані». «Кожен має свою думку щодо цього і не вийде розв’язати цього зараз».
Можете домовитися, коли порозмовляєте про це спокійно.
Скажи: «Перепрошую»
Зокрема коли на горизонті — суперечка, яка загрожує стати безконечною. Не затягуй до цієї безконечності. Хтось все одно має бути перший! То нехай це буде мудра людина, для якої важливо зберегти стосунки. Після перепросин легше знайти спільну мову — друга сторона теж легше називає свій внесок у непорозуміння і вибачається за нього.
Емоції повідомляють нам про те, що для нас важливе і в якій ми формі. Водночас вони — жахливі радники для швидких розв’язань: емоції мусять влягтися, щоб можна було робити висновки. Саме тому, що сварка не розв’язує проблем, а ранить нас, — варто сваритися коротко.
Переклад CREDO за: Малґожата Рибак, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
